- 1 Яким постало перед російською економікою настання 2026 року?
- 2 Яким чином дефіцит російського кошторису зростає 4 роки без перерви?
- 3 З якої причини підприємництво в Росії припинятиме свою діяльність?
- 4 Що не так з російською нафтою?
- 5 Яка зараз фактична вартість на нафту?
- 6 Чи наявні в Росії ще ресурси?
- 7 Що може стати вирішальним важелем для російської економіки?
- 1 Яким постало перед російською економікою настання 2026 року?
- 2 Яким чином дефіцит російського кошторису зростає 4 роки без перерви?
- 3 З якої причини підприємництво в Росії припинятиме свою діяльність?
- 4 Що не так з російською нафтою?
- 5 Яка зараз фактична вартість на нафту?
- 6 Чи наявні в Росії ще ресурси?
- 7 Що може стати вирішальним важелем для російської економіки?
Російська економіка на початку 2026 року має справу з низкою проблем: від підйому цін внаслідок збільшення податків до млявої динаміки продукування.
На цьому тлі все більше розмірковують і про підйом дефіциту бюджету, на який вплинуло зменшення нафтових надходжень через регрес вартості ресурсу й обмеження, викликані санкціями.
Проте, згідно з різними оцінками, економіка Росії ще тримається, незважаючи на міжнародний тиск і значні військові видатки на війну в Україні.
24 Канал довідався, які негаразди приховує економіка Росії, як трансформується бюджетна ситуація країни й чому підприємництво може зіткнутися з “кризою на оплати”.
Яким постало перед російською економікою настання 2026 року?
Економіст Іван Ус в коментарі для 24 Каналу розповідає, що для Росії старт поточного року виявився досить невтішним. Тільки за перші 12 днів 2026 року інфляція становила 1,2%.
Хоч за офіційними планами у 2026 році в Росії розраховують, що інфляція повернеться до цільового показника в 4%. Про це, зокрема, зазначає на офіційному рівні Банк Росії, передає пропагандистське російське видання TASS.
Окрім того, в Росії, попри те, що завжди стабільно знижують ключову ставку, вже точаться розмови про те, що в майбутньому її зменшувати не будуть.
Iван Ус
Кандидат економічних наук, головний консультант у Національному інституті стратегічних досліджень
Я волію ключову ставку називати ще ставкою рефінансування. Тобто відсоток, під який видаються кошти комерційним банкам в країні. І, відповідно, за оцінками Германа Грефа, голови російського “Сбербанку”, ключова ставка в Росії за нинішніх обставин не повинна перевищувати 12%. А Олександр Шохін, голова Російського союзу промисловців і підприємців, стверджує, що вона не має перевищувати 7%.
Наразі ж, станом на січень 2026 року, ключова ставка в Росії зафіксована на рівні 16%.
Як дефіцит російського кошторису зростає 4 роки без перерви?
Для 24 Каналу економіст Ігор Бураковський зазначив, що в російській економіці накопичилася велика кількість проблемних питань.
Тобто ми можемо казати про те, що 2025 рік став певною мірою переломним моментом, а 2026 рік стане фактично роком, коли буде зрозуміло, що відбуватиметься далі з російською економікою.
Iгор Бураковський
Економіст, голова правління ІЕД
Четвертий рік поспіль в російській економіці зберігається дефіцит державного бюджету, який становить приблизно 5,6 трильйона рублів. Це рекордний показник з 2020 року.
За словами експерта, якщо проаналізувати прибутки бюджетної системи Росії, зокрема податки, регіональні бюджети, пенсійний фонд, програму обов’язкового медичного страхування тощо, то вони практично не зростають.
А якщо говорити безпосередньо про збільшення валового внутрішнього продукту (ВВП), то за оцінками Міжнародного валютного фонду, у 2026 році збільшення становитиме близько 0,8%, що означає фактичну стагнацію.
За даними The Moscow Times, збільшився дефіцит зокрема і через обвал цін на нафту:
- У порівнянні з 2024 роком, прибутки в бюджет були меншими на 7,5%, головним чином через недобір нафтогазових зборів, які у 2025 році впали на 24% до попереднього року, опинившись на мінімумі з 2020 року.
- А от надходження, що не пов’язані з нафтою та газом, зросли на 12,6% до попереднього року – до 28,8 трильйона рублів. Порівняно з первісним планом вони були меншими на 1,9%.
Натомість для 24 Каналу експерт в галузі економіки Юрій Щедрін розповів, що попри все показник дефіциту бюджету, який менше як 3% ВВП країни, не свідчить про крах економіки країни, хоч, безсумнівно, є викликом.
Юрій Щедрін
Керівник аналітичного напрямку в ГО “Світ.UA”
Це не критичний показник, який засвідчує те, що номінально з економікою в росіян не все так погано, попри те, що відбувається санкційний тиск на неї.
Щодо цієї теми говорить й Іван Ус, який додає, що Росія досі залишається на плаву, зокрема через відносини з Китаєм та Індією, пояснює економіст Ус. Єдине, що досі залишається невирішеним – російські кошти, що застрягли в Індії.
Індія частину грошей платить в рупіях за ресурси. Ще 2 роки тому була така цифра: у російських компаніях в індійських банках нараховано рупій на 39 мільярдів доларів США. Але отримати компанії ці кошти вони не можуть,
– зазначає експерт.
Чому підприємництво в Росії припинятиме свою діяльність?
Як говорить Ігор Бураковський, у 2025 році 25% роботодавців Росії скоротили свій персонал.
Чому я на це звертаю увагу? Тому що традиційно в Російській Федерації для того, щоб показати, що все добре, існувала така собі неформальна заборона на звільнення людей,
– додає економіст.
- Відтак 51% компаній з тих, які прийняли рішення про скорочення зайнятості, знизили кількість співробітників приблизно на 11 – 20%.
- А 18% тих, хто вирішив скорочувати у 2025 році персонал, – на 21 – 30%.
Тобто це говорить про те, що дійсно немає грошей, немає замовлень і немає можливості утримувати персонал, хоча при цьому, потреби в персоналі зберігаються.
З фінансовими проблемами почали стикатися й великі російські компанії, як-от “Газпром”, “Лукойл” тощо. Це пов’язано із санкціями з одного боку, а з іншого боку – з тим, що Росія намагається витиснути з бізнесу якомога більше грошей шляхом підвищення податків.
Зауважте! За даними Служби зовнішньої розвідки України, російський бізнес вже підняв ціни на послуги та товари через підвищення податків з 1 січня 2026 року: тарифи логістичних компаній одразу зросли на 10 – 20%, а підвищення цін у громадському харчуванні, приватній медицині та освіті в середньому склало 8 – 10%.
Про те, що Росія насправді має шалені передумови для того, щоб завершувати війну в Україні, говорять навіть так звані опозиціонери, каже Іван Ус.
Наприклад, Олег Дерипаска, один з найбагатших людей в Росії, сказав, що все йде до того, що в цьому році закриється тисячі підприємств.
Що не так з російською нафтою?
Юрій Щедрін зазначає, що серед обмежень, які завдають найбільших проблем економіці Росії є санкції, які пов’язані з енергетикою країни.
Як наслідок, російська ціна на нафту має велику різницю з ціною еталонних марок нафти, як-от Brent. Плюс-мінус вони торгуються з розривом в 10 доларів за барель. Це вважається великим показником,
– каже економіст.
Щоб російський бюджет справді відчув кризу потрібно, щоб ціна на російську нафту справді різко впала. Йдеться про показник, що буде менш як 40 доларів за барель.
Якщо брати середню собівартість – різна залежно від того, де її видобувають і як її видобувають – вона в районі плюс-мінус з податками десь 40 доларів. Якщо нижче, то є ризик, що вони будуть працювати у збиток,
– додає Щедрін.
Важливо в цьому всьому те, що цей показник повинен триматися впродовж року. Поодинокі спади ціни до показника, що нижче 40 доларів, не вплинуть суттєво на прибутки росіян.
Схожу думку висловив й Іван Ус. Втім він зазначив, що до реального економічного колапсу Росії може призвести різкий спад вартості на нафту на рівні показника, що менше 45 доларів за барель.
В бюджеті нафта Росії закладена на рівні 59 доларів за барель, але коридор собівартості це 45 – 50 доларів. І якщо ціна нижче ніж 45 доларів, то торгівля відбувається вже в мінус,
– каже співрозмовник.
Яка зараз фактична вартість на нафту?
Ус зауважує, що Росія все більше “заграє” в дисконти, тобто пропонують знижки на свою нафту, коли хочуть продати, зокрема для Китаю та Індії.
Наразі ціна на російську нафту, яка закладена у бюджет на 2026 рік на рівні 59 доларів за барель, суттєво нижча за цей показник. Але за даними TradingEconomics, котирування марки Urals, станом на 20 січня, зросли до майже 57 доларів за барель, що нижче за закладений показник, але в доволі нормальних межах.
- Тут потрібно розуміти, що це середня ринкова ціна. Реальні ж контракти укладаються із великим дисконтом, відповідно ціна нижча за показник в 56 доларів.
- Наприклад, лише у листопаді минулого року йшлося про те, що знижка за нафту марки Urals може сягати 23% від ціни еталонної марки Brent. Таким чином, російська нафта може продаватися навіть нижче 40 доларів за барель.
Як повідомив Віталій Шапран, фінансовий аналітик, ексчлен Ради НБУ, у листопаді “податкова ціна” російської нафти складала 44,87 долара за барель, а вже у грудні вона опустилася ближче до 39 доларів за барель.
Скоріше за все ситуація у січні 2026 року не зміниться порівняно з груднем. Мінфін Росії вже зазначив, що очікує недобір нафтогазових доходів в січні у сумі 232 мільярди рублів. А в грудні 2025 року нафтогазові доходи склали всього 448 мільярдів рублів,
– написав Шапран.
Наразі прогнозується, яким буде надлишок щодо виробництва нафти цього року. Є різні оцінки – від 3,5 мільйона барелів до 12 мільйонів барелів на добу.
Однак якщо ОПЕК+ вирішить збільшити профіцит до 12 мільйонів барелів на день (тобто на ринку буде більше нафти, аніж її споживають), то, як пише Віталій Шапран, Росію не врятує навіть Китай.
Чи наявні в Росії ще ресурси?
Як пояснює Ус, ресурси в Росії є для продовження ведення Росії. Але це радше накопичені ресурси, які були зроблені раніше. І зараз країна фактично їх “розтрачує”.
Зокрема це стосується їхнього Фонду нацдобробуту, про ліквідну частину якого вже можна забути.
- Ще на початку 2025 року дані Київської економічної школи (KSE) свідчили про те, що ліквідні активи Фонду скоротилася до 3,8 трильйона рублів, що менше на 60% від лютого 2022 року.
- Крім того, за період 2022 – 2025 років обсяг золота, що був на балансі Фонду, скоротився на 71%: якщо у травні 2022 року запаси були на рівні майже 555 тонн, то станом на поточний місяць 2026 рік – трішки більш як 160 тонн золота.
Водночас не можна сказати, що в Росії немає притоку грошей, адже вони продають попри все нафту. Однак він стає все меншим і меншим внаслідок обмежень.
Цей рівень дозволяє перебувати в стані війні, але згодом ситуація може призвести до незворотних проблем в економіці, бо просто буде неможливо утримувати контроль над державою, адже не будуть платитись гроші суб’єктам федерації,
– каже пан Іван.
Натомість Бураковський додає, що з 2022 по 2025 роки Росія активно продає золото-валютні резерви. І, перш за все, це стосується золота з Фонду нацдобробуту.
Обсяг проданого золота за ці роки сягнув 71%. Станом на 1 січня 2026 року у Фонді залишилося трішки більше, як 160 тонн золота, з приблизно 555 тонн у 2022 році,
– говорить про цифри економіст.
Що може стати вирішальним важелем для російської економіки?
За словами Бураковського, немає якоїсь однієї причини, що може призвести Росію до економічного краху.
Річ у тім, що всі негаразди, які на сьогодні є в Росії, зумовлені внутрішніми та зовнішніми чинниками всі вони з наслідками. І з цього так званого “пакету проблем” можна виділити, безперечно, проблеми з нафтою не лише на зовнішньому ринку, але й на внутрішньому. Адже Росія має проблеми із переробленням нафти на НПЗ, враховуючи успішні українські атаки на ці об’єкти,
– пояснює пан Ігор.
Крім того, сам нафтовий видобуток в країні скорочується. Відповідно свердловини консервують, що вимагає коштів. Водночас якщо їх доведеться розконсервувати, то для цього потрібні також чималі гроші. А тут ми маємо іншу проблему – відсутність дешевих кредитів.
Загострюється також проблема платіжної дисципліни. Про це свідчить зростання неплатежів, в тому числі у сфері ВПК. А неплатежі в економіці – це фактично “тромби”, які блокують рух грошей, тобто крові економіки,
– резюмує економіст.
Якщо говорити про окремі сектори, то, наприклад, вугільна галузь Росії вже перебуває на межі. Вона втратила міжнародні ринки, куди експортувались значні обсяги продукції.
Відповідно десятки підприємств, що працювали в секторі, переживають складні часи: є серйозні проблеми з виплатою заробітної плати працівникам, а отже, й відсутність податкових надходжень до місцевих бюджетів вугільних регіонів тощо.