Основні положення
- За часів Радянського Союзу найбільше будували п’яти- та дев’ятиповерхові будівлі, інші варіанти були менш поширені.
- Таке рішення було цілком обґрунтованим.
Чому в СРСР масово будували будинки на 5 і 9 поверхів / Фото DIM.RIA
У часи Радянського Союзу найчастіше споруджували п’ятиповерхові чи дев’ятиповерхові будівлі. Інші варіанти теж зустрічалися, але значно рідше. Цьому було своє обґрунтування.
Чому зводили будинки на 5 поверхів?
Член Національної спілки архітекторів України Валентин Погорілий в коментарі УНІАН роз’яснив, чому так відбувалося та які будівлі зручніші для життя.
Зі слів архітектора, все залежить від типу споруди. Так звані сталінки почали будувати ще в 1920 – 1930 роках, здебільшого з цегли. П’ятиповерхові ж хрущовки – як панельні, так і цегляні – інтенсивно зводили з 1950 років, коли після Другої світової війни з’явилася потреба швидко надати людям житло.
Кількість поверхів визначалася Державними будівельними нормами, які обмежували висоту підйому без підйомника. Фактично це відповідало п’яти поверхам, тобто приблизно 14 – 15 метрам.
Проте за радянських часів у деяких сталінках був ліфт. У таких будинках зазвичай проживала партійна верхівка, тому вони були значно якіснішими, ніж хрущовки,
– пояснює Погорілий.
За його словами, більшість людей без особливих зусиль можуть піднятися до четвертого поверху, на п’ятий – вже важче, а вище – фізично обтяжливо. Саме тому таку висотність вважали оптимальною. Сьогодні ж норми змінилися: без підйомника дозволено зводити лише чотириповерхові будівлі, а п’ятий поверх можливий лише як мансардний.
Чому саме 9 поверхів?
Дев’ятиповерхові будинки в СРСР масово почали з’являтися у 1960 – 1970 роках, коли з’явилися нові технології та висотні крани.
Спорудження дев’ятиповерхових будівель також пов’язане зі змінами ДБН та містобудівного законодавства,
– зауважує архітектор.
Він також додає, що в проєктуванні є обмеження максимальної висоти забудови. Там, де вона дозволяла, будували вищі споруди, в інших районах поверховість залишалася меншою.
Дев’ятиповерхівки відрізнялися від п’ятиповерхівок передусім наявністю ліфта. Разом з тим радянські будівлі часто мали значний запас міцності. Сучасне житло, додає експерт, з таким запасом зазвичай не зводять – все розраховується з точки зору економічної обґрунтованості.
У якому будинку краще жити?
На думку Погорілого, в сучасних умовах комфортніше жити саме в п’ятиповерховій будівлі. Головна причина – ліфти в дев’ятиповерхівках, які потребують регулярного догляду і можуть не працювати. Архітектор підсумував, що чим менше поверхів, тим менша густота населення в мікрорайоні й тим зручніше там проживати.
Як пишуть Новини Live, крихітні кухні в хрущовках також мали своє пояснення. Їх площа – 5 – 6 квадратних метрів, що досить обмежений простір. Це пояснювалося прагненням радянської влади звільнити людей від побутових турбот і направити їх до праці та громадського життя. Маленькі кухні також дозволяли економити матеріали та максимально використовувати житлову площу в масовому будівництві після війни. Окрім того, ідеологія скромності та простоти впливала на дизайн, оскільки просторі кухні вважали непотрібними.
Які квартири СРСР були найкращими та найгіршими?
Рієлтор Олексій Романов склав рейтинг квартир СРСР від найгірших до найкращих. Найнижчу позицію зайняли готельки – тісні житлові приміщення з мінімальними зручностями. Трохи кращими були хрущовки – квартири з невеликими кімнатами та суміщеним санвузлом.
Більш комфортними вважалися чешки з просторішими плануваннями та окремими кімнатами. На вершині рейтингу опинилося житло в царських будинках, що відрізнялося великими квартирами та престижним місцем розташування.