Тільки два сховища за час війни: чому кияни не ховаються та наражають себе на небезпеку під час атак “Шахедів”

«А куди нам іти?»: чому під час атак на столицю люди лишаються у квартирах і до чого тут кошти на асфальт.

Зміст

1. Питання зі сховищами: брак організації та умов
2. Критичний стан доступних сховків
3. Оцінка фахівця: безпека та обов’язок
4. Питання першочерговості та коли безпечно заходити
5. У скільки обходиться нове протирадіаційне місце переховування
6. Сховища у Києві: два нові бомбосховища за чотири роки війни
7. Хто несе відповідальність за сховища: функції РДА та Київради
8. Нецільове витрачання грошей чи пасивність РДА?
9. «Перша ознака» та скільки сховків у Києві
10. Обсяг об’єктів фонду ЗСЦЗ по районах
11. Чи достатньо сховків на всіх киян: відомості КМДА

Війна в Україні тягнеться вже майже чотири роки. І рівно стільки ж часу українці висловлюють невдоволення відсутністю належних сховків, котрі б захищали людей від повітряних ударів росіян і були прийнятними для знаходження.

Особливо гостро ця проблема стає після кожної комбінованої атаки супротивника, як це, наприклад, трапилось 27 грудня у Києві, коли містяни у своїх оселях перечікували атаку, котра тривала майже добу.

У той день обстрілу російські безпілотники та ракети атакували безпосередньо київські багатоповерхівки. І у відповідь на питання: «Чому ви не пішли в укриття?» люди зауважують: «А куди нам іти?»

Проблеми з укриттями: відсутність логістики та умов

До найближчої станції метро пішки 30–40 хвилин. Це ризиковано, особливо, коли дрони вже в небі над містом. Також людей зупиняє присутність вдома хворих та безпорадних людей чи кількох домашніх улюбленців. З ними не вийдеш ані в холодний підвал, ані до станції метро.

Деякі жителі Києва використовують в якості укриття найближчі станції метрополітену. І це найкращий спосіб безпечного місця перебування, який зараз є для жителів столиці.

«До станцій „Позняки“ або „Осокорки“ нам треба діставатися 40 хвилин. Однак ці станції вже стали прихистком для людей, котрі живуть неподалік, у межах пішої досяжності 5 хвилин. Тому, коли ми дістаємось до станції, всі вільні місця вже зайняті. Якщо повітряна тривога лунає цілу ніч, то станція вся заставлена наметами, вкрита матрацами та карематами, а сидіти всю ніч на стільчику чи рухатися у підземний перехід взимку — не вихід», — каже місцева мешканка Ольга.

Інші кияни кажуть, що переховуватися під час бомбардування в напівпідвальних приміщеннях у них немає ніякого бажання, оскільки там холодно, не вистачає кисню і відсутні будь-які можливості для тривалого знаходження.

«Вже краще перечекати тривогу у власній квартирі або в загальному коридорі. Біля нашого будинку взагалі немає сховища. За чотири роки війни його ніхто не побудував», — зауважують жителі Голосіївського району.

Критичний стан наявних укриттів

Люди стверджують, що підвали будинків, які за документами вважаються укриттями, часто не відповідають жодним положенням безпеки. Там немає вентиляції, немає запасних виходів, немає найпростіших умов перебування, а інколи з протіканнями комунікацій і неприємним запахом. У такій локації можна бути максимум пів години, але аж ніяк не 5–6 і більше годин. Саме тому багато киян обирають «залишатися вдома».

«Ми з сім’єю спускалися в паркінг біля будинку, котрий вважається укриттям. Але там автомобілі, котрі виїжджають і заїжджають в паркінг, незважаючи на тривогу. Від вихлопів немає чим дихати. Там немає місць, де можна сісти, відсутній мобільний зв’язок, дуже холодно, особливо взимку. Отже, після двох відвідувань на початку війни, ми припинили туди спускатися», — ділиться Олександра, мешканка Позняків.

У соціальних мережах люди наголошують на критичному стані та браку інфраструктури:

• Нестача нових сховків: за чотири роки повномасштабної війни в Києві майже не зведено нових, сучасних укриттів.

• Невідповідність нормам: офіційні укриття (підвали старих будинків та паркінги) часто не відповідають жодним вимогам безпеки.

• Першочерговість фінансування: на переконання людей, влада направляє гроші на нескінченне перекладання тротуарів і дорожнього покриття по місту, тоді як безпека людей (зведення або облаштування сховків) залишається не в пріоритеті.

Погляд експерта: безпека та відповідальність

Експерти стверджують, що в сховище все ж таки варто йти. І якщо на ситуацію дивитися з точки зору безпеки, то, безсумнівно, перебування людей під час повітряної тривоги у підвалі набагато безпечніше, ніж у квартирі багатоповерхового будинку. Проте погоджуються, що умови перебування в цих підвалах незадовільні.

«Загалом існує кілька ліній безпеки. Перша — це „правило двох стін“, тобто кімната, де немає вікон та скла — ванна, вбиральня, комора чи коридор. Друга лінія безпеки — сходова клітка біля квартири або біля шахти ліфту. Тут відсутні вікна і конструкція стін міцніша і, відповідно, там безпечніше, ніж у самій квартирі. Третя лінія безпеки — це перший поверх будинку, а найбезпечніше у підвальному приміщенні», — повідомляє ТСН.ua Ігор Молодан, фахівець з безпеки та директор Центру корпоративної безпеки «Автоном Клуб».

Спеціаліст зауважує, що під час повітряної атаки існує велика вірогідність, що вибухом може заблокувати вихід з ванної кімнати або квартири.

«Може статися по-різному. Бували випадки, що люди гинули і в підвальних приміщеннях, коли були прямі попадання в будинок. Однак за час війни в підвальних приміщеннях загинуло менше людей, ніж у квартирах. За розрахунками міжнародних фахівців, в Україні від російських обстрілів вже постраждало більше 20 тисяч цивільних осіб. Йдеться про фізичні травми — поранення та загибель. Саме тому людям необхідно знаходити безпечні місця, незалежно від умов перебування», — розповідає Ігор Молодан.

До цього експерт додає, що підвальні та напівпідвальні приміщення значно безпечніші, ніж модульні укриття, котрі поки що не з’явилися у Києві, навіть на четвертий рік війни. Їх, як відомо, планували встановлювати на оживленних зупинках громадського транспорту та в спальних районах столиці, де зовсім немає укриттів.

«Модульні укриття — це тимчасові захисні споруди. Тобто вони можуть захистити людей від уламків ракети і потрапляння „Шахеда“, а від безпосереднього попадання ракети таке укриття не врятує. Отже, найнадійніші в умовах війни — це споруди подвійного використання — станції метро, заглиблені паркінги та підземні переходи. Усі вони більш надійні, ніж підвальні та напівпідвальні приміщення. У випадку безпосереднього попадання у таке сховище не буде значних руйнувань і там є два виходи», — зауважує Молодан.

Експерт наголошує, що вибір завжди за громадянами. Зрозуміло, що взимку у метро, м’яко кажучи, не жарко, а в переході, паркінгу чи в сирому підвалі будинку і тим більше. Тривалий час там не перебудеш. Однак якщо люди вирішують залишатися вдома і використовувати «правила двох стін» — це їхнє рішення.

«Відомо, що „правило двох стін“ не завжди допомагає, особливо коли в будинок влучає два „Шахеди“. Підвальні приміщення теж на сто відсотків не захищають. А врятують тільки справжні бомбосховища, достатньо глибокі паркінги, приміщення підземних ТРЦ та станції метро. Проте тут проблема, що подібні конструкції є лише у великих містах — Київ, Харків, Дніпро. З огляду на це більшість українців дотримуються „правил двох стін“, воно хоч і ненадійне, проте вже врятувало не одну сотню життів», — наголошує фахівець.

Питання пріоритетів і коли нестрашно зайти

На думку Ігоря Молодана, проблема з укриттями дуже актуальна, їх насправді не вистачає не тільки в Києві, а й в інших містах і селах України.

На погляд експерта, це, скоріш за все, пов’язано з тим, що зведення нових сховків — занадто дороге задоволення, яке вимагає багато часу, потребує значного фінансування. Проте додає, що в цьому питанні все залежить від чиновників, які приймають рішення і здатні довести його до логічного завершення.

«Я мешкаю неподалік Києва — у Петрівській громаді Вишгородського району. І в нашому містечку вже збудували нове укриття для місцевої школи. Ще ведуться внутрішні роботи, проте у жителів вже є місце для переховування на випадок тривоги. Укриття збудували досить швидко, а фінансували міжнародні партнери. Бомбосховище велике та сучасне, туди не страшно заходити», — зауважує експерт.

Скільки коштує нове протирадіаційне укриття

Йдеться про нове зведення протирадіаційного укриття або захисної споруди цивільного захисту для Новопетрівського ліцею.

«Протирадіаційне укриття розпочали будувати у грудні 2024 року, а термін завершення будівництва — грудень 2025 року. Тобто роботи тривали рік. Вартість будівництва укриття більше 69,5 мільйонів гривень. Воно будувалося за кошти міжнародних партнерів — Королівства Бельгія», — повідомив ТСН.ua Родіон Старенький, голова Петрівської сільської ради.

Нове бомбосховище розраховане на 140 осіб. Його загальна площа 482,8 квадратних метрів. Показник захисту укриття: П-4. Це окрема та напівзаглиблена споруда, яка має два входи та два виходи.

Сільський голова повідомляє, що в Петрівській громаді зараз будується ще два протирадіаційних укриття.

«Зводити такі укриття дуже не легко. Наприклад, одне з наших укриттів вдвічі більше, ніж те, що ми зараз закінчуємо. Ми його розпочали у 2023 році і процес ще триває. Чому? Оскільки були внесені істотні зміни до ДБН (Державні будівельні норми) і нам довелось переробляти проєктно-кошторисну документацію (ПКД). Якщо ПКД ми створили за місяців 3-4, то його переробка під нові будівельні норми зайняла цілий рік. І це серйозна перешкода, з якою ми стикалися, тому і не дивно, що процес з будівництва укриттів відбувається повільно навіть у Києві», — пояснює Родіон Старенький.

Укриття у Києві: два нових бомбосховища за чотири роки війни

За чотири роки повномасштабної війни в Києві було зведено лише два нових повноцінних протирадіаційних бомбосховища, розташовані в Оболонському та Дарницькому районах. Усі інші об’єкти цивільного захисту знаходяться на етапі зведення та ремонту.

Депутат Київради Леонід Ємець пояснює цю ситуацію економічною доцільністю. З його слів, ремонт наявних укриттів потребує значно менше часу і коштів — процес може тривати місяцями. Натомість, зведення нового повноцінного бомбосховища є дуже дорогим (від 50 до 100 мільйонів гривень) і тривалим — до року.

Ємець додав, що нові укриття будують лише там, де немає можливості відремонтувати старі об’єкти чи привести їх до ладу. Крім того, у таких локаціях планують встановлювати модульні (мобільні) тимчасові споруди.

«Кабінет Міністрів нарешті сформував сертифіковані положення для таких мобільних укриттів. Вони не є повноцінними, однак можуть врятувати людей, коли на голову падають дрони чи їх уламки, і люди не мають змоги дістатися до повноцінного бомбосховища. У такому разі мобільні укриття — це краще, ніж нічого», — підкреслив він.

Після появи цих нормативів триває робота щодо встановлення необхідної кількості таких тимчасових споруд у кожному районі столиці.

Хто відповідальний за укриття: ролі РДА та Київради

Депутат роз’яснив розподіл відповідальності за об’єкти цивільного захисту у столиці:

• Районні державні адміністрації (РДА) займаються безпосередньою реалізацією робіт: будівництвом нових, ремонтом наявних та встановленням тимчасових укриттів.

• Київрада виділяє на ці цілі кошти.

Функції Київради, окрім фінансування, зводяться до загального контролю. Ємець наголошує, що значно більше інструментів для контролю за проведенням тендерів та їх якістю мають державні аудиторські та правоохоронні органи, які можуть проводити слідчі дії для виявлення корупційних складових.

«Депутати ж можуть лише працювати з системою „Прозоро“ та здійснювати візуальний контроль, реагуючи на запити громади. Саме такий контроль призвів до відомих скандалів із закупівлею дивного майна (барабанів, овочерізок) у межах ремонтів укриттів», — зауважує депутат.

На думку Леоніда Ємця, ситуація з укриттями у Києві почала покращуватися після гучних скандалів, які виявили корупційні моменти та бездіяльність з боку РДА.

«Було звільнено майже всіх очільників столичних РДА та призначено нових. Можу сказати, що після цього роботи стало більше, і вона якісніша. Райони працюють з різною якістю, однак деякі, наприклад, Оболонський та Печерський, показують високий рівень залученості, який варто брати за приклад. Отже, як на мене, ситуація з укриттями не стала бездоганною чи хоча б цілком нормальною, але позитивні зрушення є», — підкреслив депутат.

Нецільове використання коштів чи бездіяльність РДА?

Громадяни часто скаржаться, що за чотири роки війни місто витрачає мільярди на асфальтування та укладання доріжок у парках, тоді як на зведення укриттів, особливо в районах без підвальних приміщень, кошти не знаходяться. Як приклади наводять будівництво транспортної розв’язки на Оболоні (1,3 млрд грн) або перекладання асфальту на Харківському шосе (більше 1,2 млрд грн), зазначаючи, що ці роботи могли б почекати завершення війни, адже йдеться про життя та безпеку киян.

Леонід Ємець пояснює, що Київрада виділяла і виділяє кошти на будівництво та ремонт укриттів у повному обсязі, навіть з надлишком. Депутат наголосив, що саме РДА визначають першочерговість для будівництва чи ремонту у своїх районах та звертаються до Київради із проханням. З його слів, протягом років війни на всі запити від РДА кошти були виділені у повному обсязі.

Проблема, за словами депутата, полягала у витрачанні цих коштів районами. Ємець навів приклад, що ще 2-3 роки тому рівень використання виділених деякими районами коштів був менше ніж 10%. Тобто фінансування на укриття було, однак ремонти чи будівництво не проводилися. Тому, як підкреслює Ємець, порівнювати ситуацію з ремонтом доріг невірно, оскільки фінансування на укриття було виділене. Питання залишається до роботи РДА і того, як вони виконували свої обов’язки.

Депутат зауважив, що хоча громадяни адресують питання до міської влади, місто не призначає голів РДА і не може навіть виписати їм догану. Він навів як приклад випадок, коли після скандалу з барабанами для укриттів керівники підрозділів Дніпровської РДА проігнорували вимогу прийти зі звітом до Київради. Хоча після скандалу керівників було звільнено, така поведінка, на думку Ємця, свідчить про повну відірваність окремих інституцій від місцевого самоврядування та безвідповідальність.

«Перша ластівка» та скільки укриттів у Києві

У Департаменті муніципальної безпеки Київської міської державної адміністрації (КМДА) підтвердили інформацію про введення в експлуатацію тільки одного нового укриття.

Як повідомив виконувач обов’язків директора Департаменту муніципальної безпеки Андрій Касьян, станом на грудень 2025 року у Києві побудовано та взято на облік фонду захисних споруд цивільного захисту (ЗСЦЗ) споруду подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційного укриття в Оболонському районі. Цей об’єкт отримав назву «Перша Ластівка» від найменування початкової школи, де його збудовано.

За інформацією Оболонської РДА, будівництво цього об’єкта фонду ЗСЦЗ було профінансовано на суму 19 944 700 грн в рамках програми соціально-економічного розвитку Києва на 2024–2026 роки. При цьому Касьян уточнив, що Департамент не є головним розпорядником коштів міського бюджету на будівництво таких об’єктів.

Кількість об’єктів фонду ЗСЦЗ за районами

На запит щодо кількості офіційних укриттів у столиці та їхньої здатності вмістити мешканців, посадовець надав статистичні відомості.

Станом на 30 грудня 2025 року, відповідно до інформаційної системи «Облік та візуалізація фонду захисних споруд цивільного захисту», загальна кількість об’єктів фонду ЗСЦЗ по районах Києва становить:

1. Дарницький район — 589 об’єктів

2. Дніпровський район — 536 об’єктів

3. Святошинський район — 529 об’єктів

4. Солом’янський район — 493 об’єкти

5. Голосіївський район — 484 об’єкти

6. Оболонський район — 445 об’єктів

7. Шевченківський район — 377 об’єктів

8. Печерський район — 337 об’єктів

9. Деснянський район — 287 об’єктів

10. Подільський район — 276 об’єктів

Чи вистачає укриттів на всіх киян: дані КМДА

За інформацією, наданою районними державними адміністраціями (РДА), сукупна місткість фонду захисних споруд цивільного захисту в районах виглядає таким чином:

• Печерський район вміщає 242 588 осіб, що забезпечує притулок для 148,2% населення району.

• Дарницький район вміщає 483 007 осіб, що забезпечує притулок для 138,99% населення району.

• Святошинський район вміщає 396 796 осіб, що забезпечує притулок для 107% населення району.

• Солом’янський район вміщає 331 853 осіб, що забезпечує притулок для 101,97% населення району.

• Голосіївський район вміщає 327 772 особи, що забезпечує притулок для 100% населення району.

• Дніпровський район вміщає 338 161 особу, що забезпечує притулок для 95% населення району.

• Шевченківський район вміщає 184 711 осіб, що забезпечує притулок для 87,9% населення району.

• Подільський район вміщає 169 000 осіб, що забезпечує притулок для 82% населення району.

• Оболонський район вміщає 233 313 осіб, що забезпечує притулок для 75% населення району.

• Деснянський район вміщає 138 915 осіб, що забезпечує притулок лише для 40,1% населення району.

Андрій Касьян зауважив, що облік ведеться на підставі інформації, наданої РДА. Згідно з узагальненими даними від районних адміністрацій, загальний фонд ЗСЦЗ Києва здатний вмістити 2 846 116 осіб, що забезпечує притулок для 97,6% населення столиці.