Основні тези
- “Хрущовки” зводили як тимчасові помешкання з періодом використання в чверть століття, проте вони й досі слугують місцем проживання для великої кількості населення.
- Влада СРСР планувала замінити “хрущовки” новітніми спорудами, але ці задуми не були втілені в життя повною мірою.
Хрущовки вважали тимчасовим житлом / Pexels
Радянські “хрущовки” повинні були стати нетривалим етапом перед переселенням людей у більш сучасні оселі. Однак споруди, які зводили нашвидкуруч і з розрахунковим терміном служби у 25 років, пережили сам Радянський Союз.
Чому в СРСР масово будували хрущовки?
Після закінчення Другої світової війни радянські міста зіткнулися з великою нестачею житла. Чимало сімей мешкали у спільних квартирах, де декілька родин користувалися загальною кухнею, ванною кімнатою та коридором, зазначає “Главред”.
Саме тому керівництво почало шукати спосіб оперативно забезпечити працівників окремими апартаментами. Микита Хрущов підтримав концепцію масштабного зведення недорогих багатоповерхівок, які можна було споруджувати в максимально стислі терміни.
Історик Олександр Алфьоров в ефірі “Сніданку з 1+1” зауважив, що для радянської влади пріоритетом був не комфорт громадян, а продуктивність праці. Вважалося, що робітники, котрі проживають у переповнених комуналках, працюють менш ефективно і не мають можливості належно відпочивати.
Радянський працівник у місті переважно жив у комунальних квартирах. Коли колишні помешкання, які складалися з трьох, чотирьох, шести, дев’яти кімнат, фактично переобладнували в масове житло для трьох або трьох десятків родин, які жили, користуючись єдиною кухнею, одним туалетом та, фактично, спільними вхідними дверима,
– розповідає Алфьоров.
Чому хрущовки вважали тимчасовим житлом?
Алфьоров підкреслив, що “хрущовки” від початку не планувалися як довговічні будівлі. За задумом влади, люди мали мешкати в таких квартирах лише 5 – 10 років, після чого держава пообіцяла побудувати більш удосконалені будинки.
Через це об’єкти робили максимально бюджетними. У будинках часто були відсутні ліфти, квартири характеризувалися невеликими кухнями та низькими стелями, а стіни робили тоншими з метою заощадження матеріалів. Також активно використовували блочну систему будівництва, що дозволяла значно прискорити процес робіт.
Відсутність ліфта – економія 14 – 18%. Зменшення товщини стін – додаткова економія у декілька відсотків. Будівництво за допомогою блокової системи, коли зводили по суті блоками, або з цегли, або відлитими з бетону – пришвидшувало зведення. Будинок можна було звести практично за два тижні,
– пояснює історик.
За його словами, деякі “хрущовки” зводили лише за 12 днів. Саме швидкість та низька вартість стали основними принципами такого будівництва.
Чому хрущовки досі не знесли?
Незважаючи на тимчасовий статус, “хрущовки” залишилися житлом для мільйонів людей навіть після розпаду СРСР. Алфьоров зазначив, що радянська влада впродовж десятиліть відкладала обіцянки щодо заміни старих споруд новими квартирами.
У 1970-х та 1980-х роках мешканцям знову обіцяли сучасне житло, проте ці проєкти так і не були реалізовані в повному обсязі. У підсумку, будинки, які проєктувалися на декілька десятиліть експлуатації, продовжують бути частиною українських міст.
Чому в хрущовках робили прохідні кімнати?
Родину сприймали як єдине утворення, тому концепція особистого простору була відсутня як така. Відкриті планування відповідали уявленню про уклад життя, де важливо проживати разом і постійно взаємодіяти.
Діти виростали без особистої кімнати і з раннього віку звикали до присутності інших у спільному просторі. Такий спосіб життя формував звичку ставити колективні інтереси вище за індивідуальні та підтримував модель “правильної” поведінки радянської людини.