Основні положення
- В Україні розподіл квартири після розірвання шлюбу може бути здійснено добровільно або в судовому порядку, при цьому майно, набуте в період подружнього життя, вважається спільною власністю.
- Судове рішення щодо розподілу житла, де є діти, бере до уваги житлові умови, інтереси дитини та прибутки батьків, проте дитина не стає співвласником апартаментів.
Як в Україні ділять квартиру після розлучення / Pexels
Розлучення часто супроводжується конфліктами щодо житла, особливо за наявності дітей у родині. Після офіційного припинення шлюбних відносин колишні чоловік та дружина не втрачають автоматично права на квартиру, тому її розподіляють через судовий орган.
Як розділити квартиру при розірванні шлюбу?
В Україні передбачено два основні способи поділу житлової площі – добровільний і через суд, роз’яснює правник Роман Сімутін.
Подружжя складає письмову угоду про поділ майна, де вказує, яке саме майно переходить у власність кожного з них,
– відзначає Сімутін.
Для об’єктів нерухомості такий документ потребує нотаріального засвідчення. Якщо не виходить досягти згоди, остаточне рішення приймає судовий орган. Суд встановлює, кому буде належати квартира і чи можливо здійснити фізичний поділ житла.
Майно, придбане в період перебування у шлюбі, визнається спільною сумісною власністю, про це йдеться у 60 статті Сімейного кодексу. При цьому не має значення, хто саме мав більший заробіток або на чиє ім’я оформлена квартира. Навіть якщо один із членів подружжя деякий час не працював, доглядаючи за дитиною, він все одно зберігає право на свою частку.
Проте, не всяке житло підлягає розподілу. Квартира залишиться приватною власністю одного з подружжя, якщо вона:
- була придбана до вступу в шлюб;
- була отримана у спадок;
- була отримана як подарунок;
- була придбана за особисті гроші, що можливо підтвердити документально.
Після розірвання шлюбних відносин колишні чоловік та дружина залишаються співвласниками житла до тих пір, поки офіційно не буде вирішено питання поділу. До цього моменту кожен із них має рівні права користування квартирою.
Чи завжди житло розділяють в рівних частках?
У більшості випадків квартиру після розлучення ділять навпіл, оскільки принцип рівності часток зафіксований у Сімейному кодексі. З цієї причини суди зазвичай виходять з того, що кожен з колишніх членів подружжя має право на половину спільного майна.
У певних ситуаціях суд може відхилитися від цього правила. Наприклад, якщо один із членів подружжя не робив внеску у фінансове забезпечення сім’ї без вагомих причин або приховував спільне майно.
Важливо! Сама наявність дітей не дає гарантії, що один із батьків отримає більшу частину квартири. Для цього суд повинен взяти до уваги додаткові обставини, що впливають на умови проживання та утримання дитини.
Окремо судові органи розглядають випадки, коли квартиру придбано за іпотечним кредитом або позикою ще в період шлюбу. У таких випадках між колишніми членами подружжя можуть розподілити не тільки право власності на житло, але й фінансові зобов’язання перед банківською установою.
Що бере до уваги суд при розподілі квартири з дітьми?
Під час розгляду справ, де фігурують діти, суд, перш за все, оцінює їхні житлові умови та інтереси. Суд також бере до уваги, з ким буде проживати дитина після розірвання шлюбу, і чи має кожен із батьків інше житло.
Також аналізують рівень доходів батьків, внесок кожного з них у виховання дитини і наявність заборгованості по аліментних виплатах. Окремо можуть враховувати стан здоров’я дитини або потребу в постійному догляді. Ці чинники можуть вплинути на рішення щодо використання квартири після розлучення.
Разом з тим, дитина не стає співвласником квартири виключно через розірвання шлюбу між батьками. Поділ нерухомого майна відбувається між колишніми чоловіком та дружиною, навіть якщо дитина продовжує жити в цій квартирі.
Чому подарована квартира не ділиться?
Подарована одним із подружжя квартира розглядається як особиста власність і не підлягає поділу при розлученні, якщо право власності зареєстровано на отримувача.
Анулювання угоди дарування можливе лише в ситуаціях примусу, шахрайства або недієздатності, а спільні інвестиції можуть бути враховані тільки за умови надання відповідних доказів у суді.