- Критичний брак робочої сили у Росії здатний затримати економічний прогрес держави на тривалий термін.
- Для відновлення рівноваги на ринку праці країні-агресору не вистачає приблизно 1,5 мільйона співробітників, а до 2030 року цей недолік може збільшитися до 3 мільйонів осіб.
Криза робочої сили в Росії / Колаж 24 Каналу
Володимир Путін неодноразово підкреслював, що показник безробіття в його державі сягає лише 2,2%, і це один із найменших рівнів у світі. Проте, така статистика має і негативну сторону – сфера праці майже вичерпала можливості розширення.
Що відомо про брак робочої сили?
В Bloomberg Economics вважають, що такий великий брак трудових ресурсів здатний сповільнювати економічний розвиток країни-агресора протягом багатьох років. Серед причин називають старіння нації та агресію проти України.
Проблему визнають і самі росіяни. Ще в квітні очільниця центробанку Ельвіра Набіулліна зауважувала, що сучасна Росія ще ніколи не зустрічалася з настільки серйозним браком співробітників.
Вже в середині травня заступник голови уряду Олександр Новак теж акцентував – рівень зайнятості досяг найвищих показників, а наявних трудових резервів майже не залишилося.
Росія входить у перелік країн з найменшим рівнем безробіття / Інфографіка Bloomberg
За оцінками мас-медіа, для відновлення балансу у сфері праці країні-агресору зараз не вистачає близько 1,5 мільйона працівників. Бізнес-об’єднання очікують, що нестача кадрів буде зберігатися, зокрема Російський союз промисловців і підприємців прогнозує дефіцит приблизно 3 мільйонів робітників до 2030 року.
Чому виникла дана проблема?
У 2015 – 2022 роках чисельність працездатних росіян скоротилася приблизно на 4,9 мільйона осіб. Причиною став насамперед демографічний занепад 1990-х після падіння СРСР, через який зараз на ринок праці потрапляє менше молоді, ніж людей виходять на пенсію.
У 2019 році ситуацію частково намагалися пом’якшити підняттям пенсійного віку. Проте це лише прискорило старіння робочої сили, через що Росія ризикує зіткнутися з новою хвилею кадрового дефіциту в майбутньому.
Ще більше все ускладнилося після початку повномасштабного вторгнення в Україну – показник безробіття продовжив зменшуватися, а нестача співробітників стала ще більшою.
-
За відомостями вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень, на війні Росія зазнала приблизно 1,2 мільйона втрат, у тому числі до 325 тисяч загиблих станом на січень.
- Немає точних даних про масштаби еміграції відтоді. Проте, за оцінкою демографа Ігоря Єфремова, через виїзд населення ринок праці втратив ще 300 – 400 тисяч людей. Щоправда, частково це могло компенсувати залучення 100 – 200 тисяч робітників з окупованих українських територій.
- Крім цього, сама армія окупантів також “вилучила” з ринку приблизно 700 – 900 тисяч людей. Частина з них теоретично могла б повернутися до цивільної роботи після завершення бойових дій, проте багато мобілізованих або контрактників мали обмежений трудовий досвід ще до служби.
Що про це говорять експерти?
Наприклад, у рекрутинговій компанії Get Experts підкреслюють, що брак робочої сили в країні-агресорі є постійним. Велику нестачу кадрів спостерігають у сферах ІТ, продажів і бухгалтерії, а також на технічних посадах. У той же час керівництво Superjob.ru вважає, що уряд повинен працювати над відновленням балансу в економіці, проте наразі відбувається перетікання працівників на низькокваліфіковані робочі місця у сфері послуг.
Катерина Власова
Економіст із питань країн Центральної та Східної Європи, а також Росії
Надзвичайно низький рівень безробіття в Росії стає не перевагою, а економічним гальмом. Дефіцит робочої сили стримує виробництво в оборонному й цивільному секторах. Водночас зарплата зростає швидше, аніж продуктивність праці, що ускладнює боротьбу центробанку з інфляцією, яка може не досягнути цільового рівня вже 7 рік поспіль.
І хоча протягом наступного десятиліття ситуація може трохи покращитися завдяки виходу на ринок праці більш численного покоління, цей ефект буде короткочасним. Населення Росії продовжує старіти, а рівень народжуваності знову впав до показників кінця 1990-х – початку 2000-х років.