Домовленості між протиборчими силами у Лівії сприяли різкому зростанню попиту на сталь у 2026 році. Політичні експерти констатують збереження глибоких суперечностей між офіційно визнаним Урядом національної єдності (УНЄ) у Триполі та Урядом національної стабільності (УНС) у Бенгазі. Це свідчить про крихкість перемир’я. Воєнні дії можуть відновитися будь-якої миті. У такому разі продажі сталі повернуться до попередніх рівнів.
Галузеве резюме
Libyan Iron&Steel Co. (LISCO) — абсолютний монополіст і флагман лівійської металургії. Розташований у Місраті, має власний глибоководний морський порт. Номінальна потужність з виплавки сталі — 1,7 млн т на рік. Фактичне завантаження останніми роками було нижчим через логістичні й енергетичні обмеження.
Комбінат працює за технологією NG DRI–EAF. Річна потужність виробництва DRI — 1,7 млн т. За арматурою і катанкою — 800 тис. т, за легким і середнім профілем — 120 тис. т, гарячекатаним рулоном (HRC) — 580 тис. т, холоднокатаним рулоном (CRC) — 140 тис. т, по HDG — 80 тис. т, по PPGI — 40 тис. т.
Сукупні інвестиції LISCO у 2021–2025 роках орієнтовно сягали $150 млн. Їх скеровували на підтримувальну та відновлювальну модернізацію. Це допомогло збільшити виплавку сталі й випуск прокату.
У 2025 році компанія уклала контракт із німецькою SMS Group на комплексну модернізацію прокатного переділу, включно зі станами гарячої та холодної прокатки, оздоблювальними лініями. Також підписано угоду з німецькою Pitek Energy щодо проєктів з енергоефективності й декарбонізації.
Роль держави
Державна участь у діяльності LISCO не обмежується простим володінням акціями. Підтримка надається за двома головними напрямами:
- Пряме державне фінансування.
Комерційне кредитування у Лівії суттєво обмежене; великі інвестпрограми комбінату реалізуються коштом державних Sahara Bank і Aljamhoria Bank після політичного схвалення уряду. Ставки за їхніми позиками для LISCO наближені до нуля.
- Субсидування енергоносіїв.
Тарифи на газ і електроенергію (е/е) для державних промислових гігантів у Лівії не залежать від ринкових коливань. Уряд встановлює їх централізовано на мінімальному рівні.
Ці заходи дають змогу LISCO залишатися конкурентоспроможною на ринках Південної Європи та Північної Африки навіть з урахуванням логістичних і політичних витрат. Гарантований внутрішній збут для компанії забезпечують такі інструменти:
- Виключний пріоритет у державних закупівлях.
Значний обсяг споживання сталі в Лівії йде на державні будівельні проєкти. Для них підрядники директивно закуповують прокат у LISCO на підставі Регламенту адміністративних контрактів, затвердженого урядовою постановою №563/2007.
- Нетарифний захист від імпорту сталі.
У країні діє ліцензування імпорту. Ліцензії видаються спільним рішенням Центрального банку Лівії та Мінекономіки. Для металотрейдерів, які хочуть завезти дешеву арматуру чи сортовий прокат із Туреччини або Єгипту, процедура суттєво забюрократизована.
Доступ до іноземної валюти за офіційним пільговим курсом жорстко лімітовано центробанком. Це робить масовий імпорт металопродукції невигідним.
Профіль ринку
Уряд спрямовує майже весь вироблений прокат на внутрішні потреби. Спотові партії арматури та профілю у 2021–2025 рр. йшли на експорт лише епізодично, під час зниження попиту безпосередньо в Лівії.
Імпорт готової сталі у 2021–2025 роках демонстрував поступове відновлення будівельної сфери. Довгий прокат завозили за окремими позиціями, які LISCO не завжди встигав повністю закривати. Ввезення листового прокату пов’язане з обмеженим асортиментом марок сталей, товщин і спеціалізованих покриттів у LISCO.
Серед імпортерів лідирує Туреччина. Це ключовий постачальник сортового прокату й арматури. У 2024 році обсяг постачань становив $280 млн. Також до першої п’ятірки входять:
- Єгипет. Активно постачає будівельний прокат у східні регіони Лівії, підконтрольні УНС, який має політичну підтримку офіційного Каїра. У 2024-му обсяг постачань становив $150 млн.
- Китай із $92 млн у 2024 році. Це найбільший постачальник металоконструкцій, листового прокату та сталевих труб.
- Іспанія з $45 млн. Звідти надходять нішеві види продукції — спеціалізований листовий прокат і труби для нафтогазового сектору.
- Туніс із $25 млн. Ці обсяги надійшли в межах прикордонної торгівлі у західні регіони Лівії.
Попит на плоский прокат
На плоский прокат припадає близько 30% від сталевих продажів. Вітроенергетика, машинобудування й автопром відсутні. Головний споживач — нафтогазова галузь у вигляді держкорпорації NOC.
Основні лівійські родовища розташовані на сході. Динаміка лівійського видобутку нафти у 2021–2025 рр. ілюструє взаємовідносини між УНЄ та УНС, коли періоди перемир’я змінювалися відновленням збройного протистояння. Це супроводжувалося блокадою експортних нафтових терміналів.
Дипломатичного прориву вдалося досягти у 2023 році. За посередництва США сторони домовилися про розподіл доходів NOC і стабілізацію її діяльності. Наступний крок зроблено у 2025-му. Влада у Триполі й Бенгазі вперше за багато років змогла ухвалити спільний загальнодержавний бюджет на 2026 рік.
Це призвело до розконсервації великої кількості наявних свердловин і запуску нових на родовищах Хамада та Сінаван. Італійська Eni, іспанська Repsol, французька Total Energies та австрійська OMV повернулися до роботи на цих родовищах разом із NOC. Видобуток нафти у 2025-му досяг максимального результату за 12 років.
Це потребувало значних обсягів OCTG, попит на які повністю покривається завдяки імпорту. Поставки здійснюються з Туреччини, Китаю та ЄС. LISCO труби такого класу не виробляє.
Зростання видобутку вимагає підтримання тиску у пластах, прокладання нових внутрішньопромислових ліній і ремонту зношених трубопроводів. Це створює стійкий попит на SMLS і WEL середнього та великого діаметра, які також постачаються з імпорту.
Попит на HRC генерується необхідністю будівництва нових резервуарів на родовищах і експортних терміналах, а також капітального ремонту наявних. Зростання видобутку до 1,35–1,4 млн барелів/добу 2025 р. спричинило пікові навантаження на всю систему зберігання нафти.
Розширення нафтовидобутку збільшує завантаження лівійських НПЗ. Для їхнього ремонту колон первинної перегонки нафти, трубопровідних естакад і технологічних кожухів потрібно більше HRC.
Попит на довгомірний прокат
На сектор житлового будівництва припадає приблизно половина лівійського сталевого споживання. Переважно це арматура й катанка. До 70–80% усього житла у Лівії — нелегальне самобудівництво. Це індивідуальні будинки, які власники зводять самостійно або за участю невеликих приватних бригад без жодних дозволів. Такі об’єкти не потрапляють до офіційної статистики.
Частка централізованого державного житлового будівництва в загальному обсязі менша за 1%. Великі житлові комплекси, закладені ще до 2011 р. в межах тодішніх держпрограм, досі перебувають у «замороженому» стані.
Держава в Лівії домінує у секторі інфраструктурного будівництва. Проте й тут у 2021–2025 рр. не спостерігалося масштабних проєктів через політичне та воєнне протистояння. Основні проєкти характеризуються як точкове відновлення і вирішення окремих транспортних вузлів. До найбільш металомістких належать:
- Реконструкція та модернізація меліоративної системи «Велика рукотворна ріка». Потребували величезних обсягів сталевих і залізобетонних труб, листового прокату для заміни зношених водогонів та резервуарів.
«Велика рукотворна ріка» забезпечує понад 70% водопостачання Лівії, зокрема сільського господарства. Завдяки роботам, проведеним у 2024–2026 рр., у липні 2026 р. система вперше з 2011 року вийшла на показник прокачування 1 млн м³ води на добу.
- Реконструкція аеропорту в Триполі, повністю зруйнованого у 2014 р. під час бойових дій, і будівництво нового аеропорту міжнародного класу в Бенгазі.
Вартість проекту в Бенгазі становить $1,3 млрд, аеропорт розрахований на 15 млн пасажирів на рік. Це один із найбільших об’єктів в Африці. Аеропорт у Триполі розрахований на 16 млн пасажирів. Його реконструкцію виконує катарський UCC Holding. Наразі в Триполі готується до запуску в експлуатацію I черга аеропорту на 6 млн пасажирів на рік.
- Будівництво III кільцевої автодороги в Триполі (TTRR). Вартість проєкту сягає $800 млн, передбачено спорудження 14 багаторівневих розв’язок.
В експлуатацію здано першу ділянку завдовжки 6 км. На ній збудовано 4 автомобільні мости та 3 віадуки. Загальна протяжність — 23,8 км. Роботи виконує єгипетський будівельний консорціум у складі Orascom Construction та Rowad Modern Engineering.
Перспективи сталевого попиту
Політична стабільність, відсутність блокади експортних терміналів, повернення іноземних компаній — ці чинники сприяють нарощуванню лівійського видобутку нафти. У січні–червні 2026 р. він стабільно тримався вище від 1,35–1,43 млн барелів/добу. На кінець 2026 р. NOC планує досягти 1,5 млн барелів.
У такому разі річний видобуток зросте до 70–71 млн т. Цей рівень гарантує збереження високого попиту на сталеві труби нафтогазового сортаменту та товстолистовий гарячекатаний прокат для резервуарних парків.
Значним драйвером попиту на сталь є офшорний газовий проєкт Structures A&E компанії Mellitah Oil&Gas. Це спільне підприємство лівійської Національної нафтової корпорації (NOC) та італійської Eni. Вартість проєкту становить 8 млрд доларів. Наразі тривають тендери й закупівлі на проєктування та будівництво бурових платформ.
До кінця 2027 року Structures A&E має вийти на річний видобуток у 7,75 млрд м³. Це передбачає будівництво підводного газопроводу завдовжки 110 км і великого резервуарного парку для рідких побічних продуктів.
Затвердження спільного загальнодержавного бюджету забезпечило «розморожування» низки інфраструктурних проєктів. Серед них — спорудження автомагістралі «Емсаед — Рас-Адждір» завдовжки 1700 км. Наразі роботи тривають на ділянці «Тобрук — Емсаед» протяжністю 400 км.
Попит на довгомірний прокат також підтримуватиме продовження будівництва II черги аеропорту в Триполі та TTRR.
Ще одним драйвером є національна програма Multi-city Specialized Hospitals, яка стартувала у 2026 році. Вона передбачає будівництво і капітальну реконструкцію 20 великих лікарень по всій країні. Програма триватиме до 2027-го включно.
З урахуванням драйверів, за підсумками 2026 року в Лівії прогнозується зростання споживання сталі до 1,4–1,5 млн т. Це стане максимальним показником за останні 15 років. Із цього обсягу компанія LISCO зможе забезпечити 1,15–1,25 млн т, решта 0,3–0,35 млн т буде покрито завдяки імпорту.