94% українського бізнесу не мають страхового покриття воєнних ризиків. Причини: 51% опитаних не можуть знайти відповідний продукт, 49% вважають наявне покриття недостатнім, а 43% – надто дорогим. Такі дані отримали в межах інтерактивного опитування учасників круглого столу “Страхування воєнних ризиків в Україні: від викликів до системних рішень”, організованого Європейською бізнес-асоціацією (ЄБА).
Згідно з результатами опитування, 78% представників бізнесу вважають, що механізм перших збитків допоможе зберегти операційну діяльність. Половина опитаних хотіли б бачити страхове покриття воєнних ризиків на рівні 10 мільйонів доларів, ще 44% – 20 мільйонів доларів і вище. Щодо вартості, то 48% бізнесів підтримують диференційований тариф залежно від об’єкта страхування, тоді як 35% готові платити 2% від вартості активів, а 29% – 1%.
Більшість (79%) опитаних представників бізнесу вважають, що джерелом фінансування страхових виплат мають бути російські активи. Це логічно, адже платити має той, хто завдає руйнувань. Водночас 53% підтримують внески самого бізнесу, який отримує покриття. Ще близько половини бізнесів готові розглядати бюджетне джерело.
За словами генеральної директорки BDO в Україні Віри Савченко, приватний страховий ринок не в змозі покрити такі збитки. “Коли за одну ніч страждають 17 компаній на одній локації, а той самий об’єкт горить тричі за квартал, жодна комерційна модель не збере достатню премію. Потрібен державний механізм із чіткими правилами виплат”, – наголосила вона.
Система страхування не запрацює лише на добровільних внесках. “Добровільне катастрофічне страхування ніде у світі не досягло масового покриття. Світовий банк фіксує: добровільні катастрофічні схеми без стимулів чи автоматичного включення дають обмежене охоплення. Покриття купують тоді, коли воно обов’язкове або прив’язане до кредиту, оренди чи ліцензії. Інакше в систему заходять лише ті, хто вже під ударом, і вона розвалюється від адверсної селекції”, – пояснила Савченко, передаючи думки, які звучали на круглому столі.
Водночас експертка зазначила, що обов’язковість страхування можна запроваджувати поетапно, за секторами, через зрозумілі стимули, “але вводити треба”.
Віра Савченко веде власний реєстр уражень приватного бізнесу за відкритими джерелами, підтверджуючи компанії та дату події. Згідно з її даними, за 2026 рік сталося більше таких випадків, ніж упродовж 2022-2025 років сумарно. “Третій квартал ще не закінчився, а в ньому вже подій, як у попередній пік, весна 2022, помножений на три з половиною”, – наголосила вона.
Водночас змінився характер зброї: якщо у 2022-2024 роках атак дронами по бізнесу майже не було, то у 2026-му вони становлять понад половину всіх подій. “Дрон здешевив удар по складу, і частота зросла. Для тарифу це означає, що базова ставка, порахована на даних 2023-2025 років, занижена вже на старті”, – пояснює експертка.
Савченко виділяє два піки атак на склади: весна 2022 року та літо 2026-го. Важливо, що нині цілями є не порожні приміщення перших тижнів вторгнення, а сучасні мультитемпературні склади мереж із товаром.
“Якщо нормувати на населення, Київська область – 1,45 події на 100 тисяч мешканців, це вдвічі більше за Харківщину (0,77) та Київ (0,71). Тобто зональні коефіцієнти мають рахуватися не за відстанню до фронту, а за концентрацією логістики”, – пояснює вона.
Медіанний інтервал між повторними ударами по одній компанії становить близько двох тижнів. Повторні удари приходять по вже відновлених або щойно введених в експлуатацію об’єктах. Експертка наводить приклади: склад мережі атакують через чотири дні після відкриття, фармдистриб’ютора – тричі за три місяці.
“З кінця серпня фіксуються повторні влучання по об’єктах, де ще працюють рятувальники. Для страхування це не випадковість, а окремий множник у тарифі: об’єкт, який уже вражали, має вищу ймовірність наступного удару, і модель має це враховувати”, – резюмує Савченко, говорячи про страхування воєнних ризиків.