Реновація старого помешкання на хуторі / Pexels
У віддаленому сільському поселенні, розташованому за кілометр від польсько-українського кордону, жінка з України реставрувала давню кам’яну споруду, яку спочатку рекомендували просто демонтувати. Ситуація змінилася, коли під шарами тиньку вона виявила вапняк і вирішила зберегти будівлю.
Як українка відновила стару хату на хуторі
Як повідомила власниця на своєму YouTube-каналі Maruta Joy, на цьому хуторі мешкає не більше десяти осіб, налічується приблизно шість будинків, а ще три стоять порожніми. Саме серед таких давніх будівель і знаходилася хата, якій, за словами місцевих старожилів, понад сто років.
Українці ця садиба дісталася як додаток до земельної ділянки. На той момент будівля радше нагадувала руїни. Попередні власники постаріли та померли, їхні нащадки переселилися до міста, а сама хата тривалий час залишалася незаселеною та поступово руйнувалася.
Стан був майже критичним: покрівля фактично обвалилася, стельові перекриття та балки згнили. Сусіди наполягали на тому, щоб не витрачати зусилля на реконструкцію, а просто зрівняти споруду з землею, розібрати каміння та спорудити на цьому місці щось нове – з цегли чи блоків.
Згодом власниця вирішила очистити одну з фасадних стін і виявила вапняк. Після цього демонтаж хати вже не здавався доцільним. Кам’яні стіни викликали в жінки асоціації зі старими будівлями у Франції чи Італії, тому ключовою ідеєю стала реконструкція із збереженням автентичності.
Відновлювальні роботи тривали приблизно два роки. Першочергово зайнялися покрівлею, оскільки її практично не було. Одночасно всередині працювала бригада чоловіків з цього та найближчих хуторів. Вони укріплювали фундамент, розбирали стіни, дещо змінювали конфігурацію кімнат, підводили водопостачання та облаштовували каналізацію.
Сама господиня приділяла увагу фасаду та елементам, що мали зберегти характер будівлі. Вона очищала камінь, відновлювала шви між каменями за допомогою глини та продумувала загальний дизайн споруди.
Окремо власниця вирішувала питання щодо встановлення вікон. Найбюджетнішим варіантом були металопластикові склопакети, але вони не гармоніювали з відкритою кам’яною стіною. Тому жінка обрала традиційні дерев’яні вікна з перетинками. Це коштувало дорожче, але саме вони краще поєдналися з каменем та надали будівлі унікальності.
Усі двері – як вхідні, так і міжкімнатні – виготовив майстер із сусіднього хутора. Загалом процес відновлення перетворився на колективну працю: до робіт так чи інакше долучилися практично всі мешканці хутора.
Що було в цій хаті понад століття тому
Раніше ця будівля виконувала не лише житлові функції. Вона об’єднувала господарське приміщення для худоби, житлову зону та сховище для зерна, тобто все необхідне для сільського господарства в одному просторі.
В одній частині будівлі утримувалася корова. Це було невелике приміщення розміром приблизно 4 на 4 метри. Житлова зона також не відрізнялася великою площею – орієнтовно 5 або 6 метрів на 4. Саме там мешкала родина.
У житловій частині знаходилася піч, яку використовували не лише для опалення. Вона також слугувала спальним місцем, тому невелика площа виконувала одразу кілька функцій. У найхолоднішому куточку будівлі розміщувалася стодола.
Тепер у кам’яниці облаштовано майстерню та склад, де власниця зберігає інструменти, газонокосарки, шланги, пили та інше обладнання для господарства. Також українка у відео надали відповіді на деякі запитання щодо своєї садиби площею 35 квадратних метрів.
Як власниця облаштувала маленький будинок біля польського кордону
Площа самої житлової будівлі становить 35 квадратних метрів, однак додатково 8 квадратів займає простора тераса під навісом. Саме там власниця проводить значну частину часу – снідає, вечеряє та знаходить прихисток від літньої спеки чи дощів.
Власниця зазначила, що свідомо прагнула зробити житло максимально компактним. За її словами, на це вплинуло декілька факторів: обмежений бюджет, бажання швидко опалювати приміщення взимку та прихильність до мінімалістичного стилю життя.