Зміни у стандартах для будівельних матеріалів / Pexels
Україна впроваджує нові норми для будівельної продукції, узгоджені з європейськими стандартами. Однак, для виробників буде недостатньо лише дотримання критеріїв якості та безпеки. Ринок ЄС також враховує екологічний слід виробничих процесів.
Які зміни очікують на будівельні матеріали
Українські правила щодо будівельної продукції будуть оновлені згідно з директивами Європейського Союзу, як повідомила Олена Шуляк.
Це оновлення матиме особливе значення для виробників цементу, вапна, скла, кераміки та інших матеріалів, що потребують значної кількості енергії. Щоб отримати доступ до європейського ринку, компаніям доведеться враховувати не лише властивості своєї продукції, а й рівень викидів, що виникають під час її виготовлення.
Стосовно цементу, це безпосередньо пов’язано з механізмом CBAM, основні положення якого набувають чинності з 2026 року. Вуглецевий податок, сплачений в Україні, може бути зарахований при розрахунках у Європейському Союзі. Якщо ж в Україні відсутня ефективна система ціноутворення на викиди, підприємства все одно сплачуватимуть, але кошти підуть до бюджету ЄС.
Чому цементна промисловість зазнає найбільших змін
Близько 60% викидів під час виробництва цементу пов’язані з процесом випалу сировини (кальцинація), а не зі спалюванням палива. Таким чином, досягти суттєвого зниження викидів шляхом простої заміни газу або модернізації котлів буде неможливо.
Для цього необхідне впровадження нових технологій, використання сучасного обладнання та залучення значних інвестицій. Саме тому реформування правил для будівельної продукції нерозривно пов’язане із заходами зі скорочення викидів.
Шуляк наголошує, що вимагати від українських виробників дотримання європейських стандартів недостатньо. Необхідно також надати їм інструменти, які б сприяли модернізації виробничих потужностей та адаптації до нових вимог.
Що потребує змін в Україні
Одночасно з впровадженням нових норм, необхідно прискорити запуск національної системи торгівлі викидами, забезпечити прозорий контроль за їх моніторингом та спрямовувати зібрані кошти на оновлення українських підприємств.
За період з 2024 по 2026 роки Фонд декарбонізації вже уклав 88 угод на фінансування проєктів загальною вартістю понад 2,1 мільярда гривень. Однак, за оцінкою Шуляк, цього обсягу недостатньо: виробники потребують розширеного доступу до фінансових ресурсів, а самі механізми підтримки мають функціонувати більш оперативно.
Фінансові надходження від плати за викиди мають залишатися в Україні та бути спрямовані на оновлення промислових об’єктів — встановлення нових печей, впровадження енергоефективного обладнання, використання альтернативних видів палива та зменшення обсягів викидів. В іншому випадку, українські виробники продовжуватимуть сплачувати за вуглець, але ці кошти будуть надходити не до бюджету для модернізації вітчизняної промисловості.
Варто зазначити, що звичайний бетон залишається одним з найпоширеніших будівельних матеріалів, проте його виробництво пов’язане зі значними викидами вуглецю. На частку виробництва звичайного бетону припадає понад 7% світових викидів вуглецю.
Одним із можливих рішень є використання “зеленого” бетону. При його виробництві частина портландцементу замінюється вторинними промисловими матеріалами, такими як летюча зола та доменний шлак. Це дозволяє зменшити потребу у виготовленні нового цементу та, відповідно, скоротити викиди.