У Львові розглядають можливість прийняття у комунальну власність частини захисних споруд, зокрема тих, що перебувають у приватній власності. Йдеться передусім про укриття, розташовані поблизу місць масового перебування людей. Відповідний перелік таких сховищ розроблять у межах спеціальної робочої групи щодо території Львівського автобусного заводу.
Загалом у Львові налічується 71 укриття у приватній власності. Більшість із них розташовані на території підприємств, проте лише 34 використовуються за призначенням. Робоча група, до складу якої увійшли представники ДСНС, міської ради та підприємців, сформує перелік об’єктів, які місто готове прийняти у комунальну власність.
«Під час дослідження шести об’єктів, розташованих на території колишнього ЛАЗу, ми побачили, що вони мають величезний потенціал і можуть вмістити велику кількість людей. Однак служби ДСНС не допустили для їх обстеження. Саме тому виникло питання про інші великі підприємства, де також є подібні захисні споруди. Ми можемо дати декларативну згоду щодо конкретних укриттів, які мають реєстраційні номери ДСНС. Разом із робочою групою сформуємо перелік об’єктів, які місто потенційно готове прийняти у власність. Також варто проаналізувати укриття державної форми власності. Один із ключових критеріїв – поруч має бути значне скупчення людей. Якщо укриття розташоване далеко від житлової забудови чи місць перебування людей, інвестувати в нього кошти недоцільно», – зазначив Андрій Москаленко.
Наступним кроком стане визначення пріоритетного переліку приватних укриттів, які можуть передати у комунальну власність і слугуватимуть для безпеки мешканців. Перелік перших укриттів на вул. Стрийській, які планують взяти на баланс міста, винесуть на затвердження сесії Львівської міськради.
Стан укриттів в Україні
Раніше повідомлялося, що 993 з 1 066 перевірених в Україні укриттів, тобто 93%, мали недоліки, які потребують усунення. Лише 80 укриттів не отримали жодних зауважень. Про це йдеться в аналітичному звіті «Стан та функціональність укриттів в Україні», який презентував Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.
У звіті наголошується, що стан укриттів визначається не лише людською недбалістю, а й системними проблемами: розмитими правилами, відсутністю чітких стандартів, слабким контролем та хронічною нестачею фінансування.
Виявлені бар’єри мають типовий характер. Вхід до підвалу або сховища розташований нижче рівня землі й передбачає спуск крутими та вузькими сходами, нерідко з перепадом висот у метр і більше. Ширина сходового маршу та дверних прорізів не відповідає нормативу для людей на візках. Перед входом відсутній простір для маневрування.
Пороги та перепади рівня підлоги всередині укриття, як правило, численні. Тактильне маркування, контрастне позначення сходинок та кнопки виклику чергового відсутні. Навіть якщо людина фізично здатна подолати вхід із сторонньою допомогою, рух усередині укриття для особи на візку залишається вкрай ускладненим.