Як ви вже помітили, я люблю збирати по Інтернету художні картини, і часто поділяюся знайденим із віртуальними друзями. Відбувається обмін враженнями, що корисно всім. І що я цікаве помітила: варто виставити картину, на якій зображений інтер'єр – тобто кімната або, тим більше, кухня – як неминуча поява одного-двох коментарів типу «миленько, але аж надто неприбрано».
Іноді я впадаю в щире здивування, тому що на мій погляд, на картині цілком акуратний і привабливий інтер'єр і я, скільки не витріщаюсь, ніяк не можу зрозуміти: чого ж там не прибрано? Починаються розбирання, і з'ясовується, що «безлад» – це коли у бабусі на картинці, що зображує, як вона бабуся куховарить пироги, стіл вимазаний борошном, миска в тісті, і стільчик відсунутий. Ось безладдя – і все. А що буває, коли на картині зображена дитяча! Там же іграшки валяються! А це вже не безладдя, а просто вже розкардаш та кошмар!!! А мені здається, що коли в чистенькій дитячій розкидані іграшки, то це якраз нормально… Ось до чого по-різному у людей зір влаштований!
Читаю я тут одну спільноту. Там жінки діляться одна з одною, які у їхніх свекрух цікаві особливості характеру. Треба сказати, що я зараз ще не свекруха і вже не невістка, а співтовариство читаю просто для задоволення замість серіалів. Адже у серіалах що погано? Регулярність. Людині досить розсіяній і витаючій у гірських областях думок про високе важко не пропускати чергових серій. Тому я навіть і не починаю з серіалами – а то почнеш дивитися, переймешся сюжетом, а потім бац, пропустиш кілька серій – і як потім зрозуміти, дала вже Катя Андрію фінансовий звіт, чи ще ні. Одні хвилювання. А у співтоваристві записи завжди на місці, коли захотів, тоді й почитав.
І ось прочитала я там драматичний опис скандалу, який стався через те, що якась дитина в свекровиній кухні вимазала кашею стільці, і тепер ці стільці треба перетягувати. Малюнок вийшов на славу: половина тіток за невістку, половина за свекруху, електрони по мережі так і літають, таке рубилово. А я сиджу і думаю: а на якого, перепрошую, шиша в кухні ставити такі стільці антикварні? Може, в них і раковина зсередини церковна парча оббита? Візьми та спитай. Ну, тут вже зовсім ураган піднявся: у себе вдома хто чим хоче, тим і оббиває!
Ну, безумовно. У себе вдома, хазяїн-барин. Але що видно з цих всіх битв у співтоваристві – що більшість сварок виникає при спільному проживання та з нагоди різних уявлень про порядок, збирання тощо. і т.п. Ось на що треба головну увагу звертати, виходячи заміж, а зовсім не на якісь там романтичні марення типу кохання-морква. Тому що вся романтика відразу кудись подіється, коли свекруха подає вашій дитині соску, попередньо її облизавши «для гігієни», або навпаки, вривається до спальні молодих перевірити, чи паралельно вони поставили капці, відходячи до сну.
Поробити з цими установками нічого не можна, навіть намагатися не варто. Одна сторона завжди голосно зображатиме жертву, яка пахне прибирати «за цими нечупарами», а друга – тихо плакати в кутку, тому що «не догодиш, як не намагайся». Особисто мені не близькі особи, які до знемоги полірують видимі ним одним цятки, а потім вимагають від усіх подяки, ніяк не розуміючи, що це зовсім не потрібно. Але й тих, хто сякається в фіранки і вирощує в посуді плісняві гриби, я стримано засуджую. Найголовніше тут – це можливість розводити на своїй території гриби або не розводити їх, ні на кого не озираючись.
Звичайно, ця ситуація багато в чому залежить від статево-вікового складу сім'ї: якщо в квартирі, скажімо, живуть дві дорослі жінки, то підтримувати там чистоту і порядок досить просто, якщо ж в сім'ї є маленькі діти, то з порядком можуть бути проблеми (хоча чистота тим не менш необхідна), а якщо мешканці одні чоловіки, то порядок просто нікому.
Напевно, кожен може навести цікаві приклади і того й іншого перегину: у однієї моєї знайомої матуся змушувала всіх домочадців прямо на вході в квартиру роздягатися догола і приймати ванну, щоб не занесли з вулиці пил та заразу. Невідомо, як би вона чинила з гостями, але гості до них, ясна річ, не ходили. Інша тітка змушувала всіх надягати на ноги поліетиленові кульки. Втім, її квартира розташовувалась над сильним квартальним трансформатором (хтось розумний вмонтував трансформаторну прямо в житловий будинок), так що відхилення були цілком зрозумілі впливом жахливих електромагнітних полів. Приклади протилежні, а саме неохайні і зарослі брудом квартири навіть і описувати не треба, досить згадати старі комуналки, в яких мешканці по п'ятдесят років не могли домовитися, чия черга прибирати в санвузлі, а в кухні половники можна просто прикладати до стін без кручочка, вони не падають.
Отже, потрібно просто самопозиціонуватися: усвідомити свою пристрасть до порядку або безтурботного життя за шкалою і потім підбирати собі нареченого з відповідної сім'ї:
• Санітарно-музейна психопатія з чохлами на всьому
• Суцільне «вбрання поза чергою» довічно
• Чистота та порядок з тимчасовими відхиленнями
• Філософський пофігізм із періодичними авралами
• Богемно-творчий розкардаш «Куля, де знову пульт від телевізора»
• Свинарник із проритими ходами до лежачих місць.
Тип особистості за цим параметром формується з дитинства та практично не змінюється. Порозуміння між різними типами утруднено, оскільки вербально обидві конфліктуючі сторони хіба що згодні, що «в будинку має бути порядок», лише вкладають у ці слова різні поняття. Щодо гендерного розподілу, то чоловіки за цією шкалою зрушені на 1-2 пункти у бік розкардашу, оскільки історично склалося так, що в наших краях їх просто з дитинства не прийнято залучати до збирання. До того ж у народі склалося й укорінилося уявлення, що «чоловіки самі собою чистими не бувають» і до цього прийнято ставитися з поблажливим гумором. Тому якщо чоловік проявляє себе за типом 1 або 2, це в основному зводиться не до його особистих трудових подвигів на ниві чистки та прибирання, а до претензій виду «у моєї матусі все сяяло», і є серйозним попередженням: перед вами зануда.
Для посильно-виносного спільного життя допускається відхилення однією пункт. У межах одного пункту ще можливе мирне співіснування. Відхилення на два вже загрожує постійними конфліктами або роздратуванням. Що шкідливе. Відхилення на три і більше пунктів – правильний шлях до нервового санаторію та до шлюборозлучного процесу. Але треба зазначити, що існують союзи на кшталт «1-6», коли індивідуум, який виріс у ній екстремального типу (1 чи 6) настільки натерпівся, що його хитнуло в іншу крайність «я більше жити не буду».
Ну і чи варто говорити, що в усьому необхідний зважений підхід і золота середина – і жити в багнюці я нікому не пораджу, але й робити з цього загальне терзалове, драти домочадцям нерви і класти здоров'я на щоденне полірування всього в будинку теж нерозумно. Бо, як казала одна мудра біблійна бабуся, «хай у моїх ворогів у домі буде вічна тиша і порядок»…
Dertner Erin
Monique Valdeneige
Н.Суворова
Kim Jacobs
Darbishire Stephen
