Сталевий ринок Марокко: комплексний захист
У 2027 році марокканський попит на сталь уперше в історії перевищить позначку в 3 млн т
Марокканські металурги впевнено контролюють свою частку на внутрішньому ринку. Попри залежність від імпорту сталі, доступ іноземним постачальникам перекрито багаторівневими бар’єрами. Створено всі необхідні умови для декарбонізації та розвитку сталевого виробництва місцевими компаніями.
Галузеве резюме
Виплавка сталі базується на переробці металобрухту в електродугових печах (EAF), виробництво на доменних печах (BF) відсутнє. Прокатні потужності перевищують сталеплавильні, що формує залежність від імпорту напівфабрикатів.
Металургійний сектор Марокко чітко структурований. Одна компанія закриває потребу у плоскому прокаті, решта зосереджені на довгомірному. Представлений такими гравцями:
- Sonasid, лідер у сегменті довгомірного прокату. Об’єднує EAF-завод у Джорф-Ласфарі та перекатний завод у Надорі. Номінальна потужність з виплавки сталі — 800 тис. т, із прокату — 1,2 млн т на рік. Спеціалізується на арматурі й катанці.
- Maghreb Steel, єдиний виробник плоского прокату. Завод розташований у Касабланці, річна потужність зі сталі та прокату однакова — 1 млн т. Випускає широкий спектр продукції — HP, HRC, CRC, HDG тощо.
- Univers Acier, виробник арматури. Завод потужністю 700 тис. т сталі розташований у Сіді-Хаджадж, здатний випускати 700 тис. т арматури на рік.
- Riva Industries, наймолодший виробник. Потужність зі сталі та прокату однакова, 800 тис. т на рік. Розташований у Джорф-Ласфарі, спеціалізується на SBQ.
Інвестиційна активність марокканських металургів у 2021–2025 роках була невисокою з об’єктивних причин.
Роль держави
Влада Марокко вибудувала систему підтримки металургії, що базується на інвестиційних субсидіях, тарифному захисті внутрішнього ринку й нетарифних преференціях.
- Нова інвестиційна хартія (Law 03-22) через угоди з державою дає змогу компаніям, зокрема металургійним, отримувати прямі субсидії за умови реалізації інвестпроєктів — до 30% від CAPEX. Премії виплачують за впровадження «зелених» технологій, створення нових робочих місць.
- Декрет про державні закупівлі (Decret № 2-22-431) зобов’язує держзамовників виділяти не менш ніж 30% підрядів місцевим гравцям. До цінових пропозицій постачальників імпортної продукції автоматично додаються 15%.
- Міністерство промисловості й торгівлі затверджує технічні регламенти з національними стандартами якості на будівельну арматуру, катанку та профіль. У тендерній документації на будь-який держоб’єкт обов’язково прописується відповідність цим стандартам (NM).
Сертифікацію імпортної металопродукції на відповідність марокканським нормам усіляко затягують під різними приводами. Це усуває іноземних постачальників, змушуючи будівельних підрядників купувати готову сталь у місцевих металургійних заводів.
Профіль ринку
Випуск сталі та прокату в Марокко у 2021–2025 рр. був стабільним, попри запуск нових потужностей Riva Industries у 2024 році. Це пояснюється проблемами Univers Acier, які почалися саме у 2024-му. Фактично новий гравець просто замістив ці обсяги.
Структура сталевого виробництва залишається незмінною. Приблизно 65–70% припадає на сортовий прокат, решта 30–35% — на плоский прокат від Maghreb Steel.
Марокко входить до числа найбільших африканських імпортерів сталі. Частка напівфабрикатів у загальному обсязі становить 45–50%. Решта — гарячекатаний і холоднокатаний рулон (HRC і CRC), а також прокат із високоякісних спеціальних сталей. Основні напрямки імпорту: Іспанія — на $511 млн (у 2024 р.), Туреччина — на $341 млн, Велика Британія — на $217 млн, Китай — на $189 млн.
Зростання імпорту 2022 року в грошовому вираженні було зумовлене підвищенням цін на сталь, а у 2025 році — початком підготовки до проведення футбольного ЧС-2030 (спільно з Іспанією і Португалією).
Основні позиції марокканського сталевого експорту – сталевий прокат спеціального призначення (SBQ) і арматура. Головні ринки у 2024 році: Канада — $28 млн, Нідерланди — $23,5 млн, Оман — $17,2 млн, Єгипет — $10,4 млн, Іспанія — $9,4 млн. Зменшення закордонних відвантажень у 2025-му пов’язане з перенаправленням продукції на внутрішнє будівництво.
Тарифний захист внутрішнього ринку передбачає такі заходи:
- Додаткове мито 19 % на HRC. Діє до 19 червня 2029-го, щорічне зниження становитиме 1%.
- Антидемпінгові мита на CRC із Єгипту. Для Kandil Steel — 60,4 %, для решти — 84,39 %.
- Попереднє антидемпінгове мито 50% на оцинкований дріт з Єгипту та ОАЕ. Стягується з грудня 2025 р.
Попит на плоский прокат
Частка плоского прокату в сталевому споживанні сягає 30–35 %. Попит формують автопром, розвиток вітроенергетики, виробництво металоконструкцій (МК) і труб.
Випуск сталевих труб у Марокко становить від 80 до 120 тис. т на рік, що лише частково покриває внутрішній попит. Основні гравці — великі споживачі HRC:
- Maghreb Steel (свого часу починав саме з труб), випускає ТБД, круглі та профільовані зварні труби для будівництва, а також прецизійні труби для автопрому.
- SOFAFER — великий виробник у місті Фес. Спеціалізується на електрозварних трубах будівельного призначення та МК.
- Prominox — провідний виробник труб і резервуарів з неіржавної сталі для хімічної, харчової та опріснювальної індустрії.
- Longometal Afrique, окрім МК, виробляє електрозварні труби, є значним постачальником для локальних інфраструктурних проєктів.
Марокко — другий за величиною виробник вітрової енергії в Африці. На атлантичному і середземноморському узбережжі тут постійно дмуть сильні вітри зі швидкістю до 10–11 м/с. Тому ВЕС — найбільше джерело «зеленої» електроенергії (е/е) в країні. Їхнє будівництво потребує значних обсягів плоского прокату.
Марокканський автопром 2025 року впритул наблизився до континентального лідера ПАР за загальним обсягом випуску авто, а в сегменті легкових автомобілів навіть перевищив його. Широкий спектр податкових преференцій у поєднанні з державними дотаціями в межах Нової інвестиційної хартії сприяв появі у вільних економічних зонах (ВЕЗ) Марокко цілої низки великих автовиробників. Вони об’єднані навколо двох ключових гравців:
- Renault Group представлена найбільшим в Африці автозаводом Melloussa у Танжері та найстарішим заводом SOMACA у Касабланці. Їхня сумарна потужність — 440 тис. одиниць на рік.
- Stellantis володіє заводом у Кенітрі, його потужність сягає 400 тис. авто і 200 тис. автодвигунів на рік. Тут випускають широкий модельний ряд автобрендів — Citroen, Fiat, Opel.
Загальний номінал марокканських автозаводів у 2025 році досяг 1 млн од. І хоча фактичне завантаження далеке від проєктного, важливою особливістю є локалізація. Її рівень загалом у галузі становить 65–69 %. Це означає використання значних обсягів гарячекатаного рулону, холоднокатаного рулону, оцинкованого прокату та спеціальних сортаментів внутрішнього виробництва. Не лише на самих підприємствах Renault і Stellantis, а й на понад 250 заводах-субпідрядниках.
На експорт відправляють 90% зібраних у Марокко автомобілів. Основний напрямок — країни ЄС (Франція, Іспанія, Німеччина, Італія). Низьке завантаження складальних конвеєрів у Танжері, Кенітрі та Касабланці є прямим наслідком європейської економічної кризи. Тобто, потенціал локального попиту на плоский прокат значно перевищує фактичний.
Попит на довгомірний прокат
Частка довгомірного прокату у споживанні сталі — 65–70%. Переважно це арматура, катанка і профіль, які використовуються у будівельній галузі. Будівельні компанії формують 60–65% усього марокканського попиту на готову сталь.
Підйом житлового будівництва в Марокко у 2024–2025 роках пов’язаний із запуском держпрограми Aide directe au logement (ADL). Вона поширюється лише на первинне житло та передбачає субсидії у національній валюті еквівалентом $7480 і $10 686, залежно від вартості житла при його купівлі. ADL стартувала з 1 січня 2024 року та діє до 1 січня 2029-го. Щорічне бюджетне фінансування становить $1,02 млрд.
Раніше для стимулювання житлового будівництва уряд використовував іншу модель — державні субсидії забудовникам для зниження вартості об’єктів. Перехід до прямого субсидіювання кінцевих покупців спровокував житловий бум. Кількість дозволів на будівництво, виданих у 2024–2025 роках, подвоїлася у порівнянні з постпандемічним 2021-м.
Здебільшого в межах програми зводять малоповерхові будинки. Тому сектор житла робить переважальний внесок у загальний обсяг виконаних будівельних робіт. Проте основний попит на сталь генерує інфраструктурний сектор, де проєкти вирізняються підвищеною металоємністю.
Головний марокканський мегапроєкт 2021–2025 рр. — будівництво Nador West Med, глибоководного порту на Середземному морі. Це один із найбільших індустріально-портових проєктів регіону загальною вартістю $5,6 млрд. Пропускна спроможність І фази порту — 3–5 млн TEU на рік із можливістю розширення до 12 млн TEU.
У Nador West Med збудовано термінали для наливних і насипних вантажів. Їхня сумарна потужність досягає 7 млн т вугілля та 25 млн т нафтопродуктів на рік. До порту прилягає вільна економічна зона площею 800 га з планами розширення до 5000 га.
Базові гідротехнічні роботи повністю завершено — зведено хвилерізи та причальні стінки завдовжки понад 5 км, виконано днопоглиблення. Завершено будівництво опріснювального заводу для потреб хабу. На цей час у порту монтується кранове обладнання. Проєкт потребував величезних обсягів будівельної арматури та важкого профілю.
Розвиток транспортної інфраструктури значно активізувався, після того як Марокко разом з Іспанією і Португалією перемогло в конкурсі ФІФА на право проведення ЧС-2030. У 2024–2025 роках національний залізничний оператор ONCF розпочав такі проєкти:
- Будівництво підземного тунелю завдовжки 3,3 км між центральним вокзалом Рабата й містом Сале.
- Будівництво вокзалу «Касабланка-Південь» на 12 млн пасажирів на рік. Це частина масштабної інтеграції приміських поїздів і аеропортових шатлів у Касабланці із загальною вартістю $2 млрд.
- Реконструкція лінії «Сіді-Ель-Айді — Марракеш» довжиною 210 км. Генеральним підрядником стала італійська компанія GCF.
Для адаптації з майбутньою високошвидкісною магістраллю (ВШМ) передбачена повна заміна верхньої будови колії, рейкової решітки та стрілкових переводів. Додатково будуються дві нові станції, повністю оновлюють колійне господарство на шести наявних.
Найсильніша за останні сім років посуха змусила владу у 2022 р. ухвалити Національну програму забезпечення питною водою та іригації. Її ключовий елемент — будівництво Water Highway, безпрецедентної за масштабами системи для перекидання річкової води з зволоженого півночі у посушливі центральні та південні регіони.
На цей час збудовано підземну й наземну трасу «Себу — Бурегрег» протяжністю 66,7 км зі сталевих труб діаметром 3,2 метра. Труби для проєкту імпортували з Туреччини. Триває прокладання 300 км ділянки «Себу — Умм-ер-Рбія».
Перспективи попиту на плоский прокат
Європейська економічна криза не дасть збільшити завантаження марокканських автозаводів до максимуму. Однак вони впевнено утримають поточні обсяги виробництва й експорту в ЄС. Конкурентоспроможність зібраних у Марокко автомобілів підтримується податковими пільгами, наданими урядом у СЕЗ, а також дешевшою робочою силою порівняно з європейськими умовами.
Марокканські автомобілі постачаються до Євросоюзу без мита завдяки угоді про вільну торгівлю. Це ще одна важлива перевага, що дає підстави прогнозувати стійкість місцевого автопрому.
Актуальні дані щодо автовивозу за січень–травень підтверджують ці тези. Він зріс на 15,9%, до $8,2 млрд (включаючи автокомпоненти). У сегменті готових авто зафіксовано зростання на 20,7%. Renault Group повідомила про збільшення виробництва на своїх заводах у Марокко за січень–червень 2026 року на 13,7% до аналогічного періоду 2025-го. Така динаміка випереджає філії Renault у Туреччині, Мексиці та Бразилії.
Основним імпульсом для попиту на плоский прокат у автопромі стане запуск нових потужностей. Насамперед це проєкт Stellantis із розширення заводу в Кенітрі до 535 тис. авто на рік. Наразі у нових корпусах триває пусконалагодження конвеєрів. Вони мають запрацювати на початку 2027 року. За оцінками іспанської асоціації постачальників автокомпонентів Sernauto, після цього автовиробництво в Марокко перевищить позначку в 700 тис. одиниць на рік.
За підсумками 2026-го приріст встановленої потужності ВЕС становитиме 1,1 ГВт завдяки введенню нових об’єктів у Дахлі на 0,9 ГВт і в Мідельті на 0,2 ГВт. У межах оновленого державного плану інтеграції енергомережі на 2025–2029 рр. регулятор ANRE виділив для вітроенергетики гарантовану квоту у 4,175 ГВт. Це означає, що темпи будівництва ВЕС після 2026 року знижуватися не будуть, а попит на товстолистовий прокат збережеться на стійкому рівні.
Перспективи попиту на довгомірний прокат
Вартість житла, придбаного марокканцями в межах програми ADL, перевищила $4,38 млрд. Держава інвестувала в ці операції $850 млн. До кінця року коштом бюджету можна профінансувати ще угод на $850 млн. Тому житлове будівництво не опуститься нижче від поточного рівня, впевнено підтримуючи продажі довгомірного прокату. Принаймні до 2029-го, поки діє ADL.
Головним драйвером попиту залишається підготовка до ЧС-2030 та пов’язані з цим інфраструктурні проєкти.
- Будівництво залізничної високошвидкісної магістралі «Кенітра — Рабат — Касабланка — Марракеш» протяжністю 430 км. Експлуатаційна швидкість поїздів передбачено на рівні 320 км/год.
- Продовження міського залізничного будівництва в межах створення мережі регіональних експресів Касабланки, а також будівництво залізничного тунелю під Рабатом.
- Будівництво залізничної лінії «Марракеш — Агадір» завдовжки 230 км. Проєктування завершено, триває підготовка тендерів на будівництво й закупівлю матеріалів.
Маршрут визнано одним із найскладніших інженерних викликів. Поїздам доведеться перетинати гори Високого Атласу, що вимагатиме прокладання великої кількості тунелів і зведення віадуків. Передбачено будівництво підземного вокзалу під Агадіром. Споживання сталевих конструкцій буде колосальним.
Продовження Water Highway — ще один драйвер попиту на трубний прокат. У планах уряду — прокласти лінію до туристичного центру Марракеш, який відчуває гострий дефіцит води.
Перелік значущих інфраструктурних проєктів завершує будівництво газопроводу довжиною 120 км від родовища Тендрара до наявного транзитного газопроводу MEG із пропускною спроможністю 280 млн м³ на рік. Нині тривають підготовчі роботи.
З огляду на ключові макроекономічні та галузеві драйвери споживання сталі у Марокко за підсумками 2026 року може зрости на 7–8 %, до 2,75–2,82 млн т. У 2027-му марокканський ринок сталі вперше в історії перевищить позначку у 3 млн т.