Ремонт у песиміста: «Який у нас бардак! І коли це все закінчиться?!
Ремонт у оптиміста: «Як класно ми будемо після ремонту!»
На все в житті дивитися з гумором та з будь-якої ситуації виколупувати зерна позитиву — цьому вчать у ранньому дитинстві батьки, мабуть. Коли бачу вранці похмурих дітей, які не прокинулися до пуття, «включаю» майже клоуна, щоб до десятої ранку вдихнути позитиву хоч грам у них. Адже саме ранок задає настрій день, день — місяць, місяць — рік. Ранок — наше все загалом.
В нас ремонт. У нас ремонт уже років із п'ять. Ну, тобто п'ять років тому ми купили ділянку, зварили будинок, насунули на нього дах, застромили по-швидкому вікна, до зими встигли підключити газ, воду, поставити плиту, щоб варити борщі, встановили унітаз, купили туалетний папір — і в'їхали! Щоб не платити чужому дядечку майже тисячу зелених за супер квартиру в Мінську. Підлогу застелили килимами, килимками, ковроліном і старими вовняними спідницями, годинник, фужери для шампанського, пральну і все таке, найнеобхідніше, завели. Наталія Корнілова, особистий архів
І в нас розпочався ремонт! А оскільки ми з чоловіком бізнесмени якісь неправильні (він займається будівництвом, я нерухомістю), ми просто за приказкою «шевець без чобіт» і живемо. Головне багатство, яке завели, це наші п'ятеро дітей різнокаліберного віку. Ось довкола цієї теми і насолоджуємося життям. А тут без гумору та оптимізму куди ж?!
Сидимо під Новий рік на ґанку, перепочинок робимо після розвантаження чергової машини з чимось, слухаємо всякі новорічні happy-new-year пісеньки із дворів сусідів, вогниками на ялинках у дворах нашого села милуємось… і кожен про своє думаємо і водночас глибоко зітхаємо.
– Ти про що? — питаю. — Щасливі, правда? У них килими, дивани, плитка на кухні, всякі мультиварки та духовки, так? А у нас ялинка, діти, мандарини та мішки з цементом, так? Нічого, не журись, заїде і до нас у двір «доставка меблів», — втішаю.
Чоловік навіть якось здивувався такому моєму маренню — вони, мовляв, сусіди, нещасні люди. У них уже все є, все красиво і все по поличках, а в нас скільки цікавого попереду. Уяви тільки — щодня нові проблеми, плани, креслення, покупки, будівельники вдома шарудять туди-сюди. Життя у нас! Планів темрява, каже. Не хнигти, каже. Все супер!
Якось не соромно зізнатися, що ми досі ще на півдорозі. Але скорочувати цей шлях не хочеться кредитами, розстрочками чи, не дай боже, позиками та боргами. Копаємося, креслимо, малюємо, будуємо. Дітям кімнати впорядкували, столи письмові поставили, інтернет підключили — і далі живемо і як ненормальні радіємо. Уявіть собі! Наталія Корнілова, особистий архів
І навіть дозволяю позаздрити трохи. Я ось не можу спати вночі. Мені думки та плани не дають. У мене очі не заплющуються – кипить у мозку, приємно так побулькує. Ось думаю: до літа, напевно, буде вже на підлозі плитка, стелю скрізь натяжні глянцеві відбиватимуть красу на стінах.
До речі, на стінах справжня краса! Унікальна. Ні за ким не повторена, не копіпаст, не плагіат – я знайшла диво-художника та декоратора Оксану! Правда, до мене вона і в Ермітажі працювала, і церкви та мечеті розписувала, і все намагається десь ангелочка чи хмарку виліпити своїми чарівними руками. Але я тут! На варті вигляду будинку. Тому що маю своє уявлення та свій погляд на те, в якому настрої житимуть діти та ми.
Ми з нею порозумілися. І так цікаво щоранку, коли вона приїжджає, перевдягається в робочий одяг, п'ємо разом капучино з кавомашини, дістаємо цигарки і в творчому настрої обговорюємо наступну кімнату, малюнки, кольори та тони.
Діти командували у своїх полатях, чоловік спробував сказати думку про бібліотеку, а тепер уже лишилося все моє! У вітальні я хочу дерево величезне родове, а замість плодів будуть фотографії дідів, бабусь, дітей, братів, племінників. Кухня буде найяскравіша та найвеселіша. І смачна! Передпокій поки що не бачу, але жах уже як цікаво знайти в гуглах-яндексах щось особливе як приклад!
Закінчиться ремонт — і ах, який жаль… Збудеться мрія, а далі що? Хоча… Я думала з жалем учора всю ніч про постмрію, про плани на потім. І вигадала!
Потім меблі – і знову море варіантів, вибір який для фантазії! Дубовий величезний стіл (нас дуже багато просто), за яким навіть якщо удвох, снідатимемо. Жодних кухонних столиків чи барних стійок — тільки дубовий величезний, стільці з високими спинками, за лляними шторами шумить бузок і жасмин навесні, взимку наша вівчарка-сторож кота ганяє по скрипучому снігу. Ех, краса!
Влітку відволікся на квіти на ділянці, допустимо. А далі?
О! Супер-ідея! Я дістану курний диплом модельєра-закрійника – щоб просто впевненість повернути рукам та очам. Заберу гаджети у доньок, свої викину на якийсь час, сядемо за швейну машину і шитимемо щось. Для початку можна зіпсувати тканину на фартухи, серветки, чоловічі труси. Ну, а потім — обшити весь білий світ! Наробимо сарафанів та поїдемо влітку на море! Відпочивати від чого? Від ремонту? Ну, що ви! Просто відпочивати, просто до сонця та фарб за новими ідеями!
PS Зараз хтось подумав про дивну і перезбуджену жінку, так? І дарма. Оптимісти – це найглибші реалісти. І я розумію, що якщо око не горить і мрії закінчилися – the end та капут. І тоді ремонт перетерпіти — як дві пожежі пережити. А ремонт, будівництво, перебудова — це просто счааааастье, люди!
Бажаю собі та всім мати бажання… мріяти.
