Як Україні відродити вирощування бавовнику для «бавовни» на Росії 17.05.2024 16:50 Укрінформ Укрінформ вивчав, чи зможуть наші аграрії забезпечити ВПК власним бавовником – дефіцитною складовою для виробництва пороху
Незважаючи на те, що під час війни Україна почала виробляти в рази більше військової техніки та озброєнь, однією із ключових проблем залишається відсутність власного виробництва пороху. Звідси – критична залежність від імпортних постачань. А забезпечити їх ритмічність в умовах спровокованого російсько-українською війною шаленого попиту по всьому світу непросто. Тому час серйозно замислитися над налагодженням усього циклу порохового виробництва, починаючи із вирощування необхідної сировини – бавовнику. І зволікати з цим не можна. Адже наш ворог зберіг масове порохове виробництво й тепер постійно його нарощує. А готуючись до війни, РФ подбала про безперебійне постачання необхідної “порохової” сировини – бавовняної целюлози.
НАЛАГОДЖЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ПОРОХУ: СТРАТЕГІЧНЕ БАЧЕННЯ Й ПЕРШІ КРОКИ
Звісно, відсутність власної сировини – лише одна із причин того, що станом на кінець 2023-го, на десятий рік війни з Росією, в Україні немає власного виробництво пороху. Тож наш ВПК критично залежить від закордонних постачань. Про що й наголосив у нещодавньому інтерв’ю Укрінформу секретар комітету ВР з питань національної безпеки і розвідки Роман Костенко: “Нам треба самостійно виробляти порох. Має бути відповідна державна політика».
За його словами, Україна повинна мати високотехнологічні підприємства, які виготовлятимуть компоненти для виробництва пороху, а також завод, де ці компоненти змішуватимуть. Зрозуміло, налагодження такого виробництва – надто в умовах постійних загроз ворожих ракетних атак – справа непроста. Також це потребує часу, доступу до технологій та значних інвестицій. “Але іншого варіанту в нас немає… Інвестиції в цій сфері особливо потрібні, і ми нарощуватимемо їх», – наголосив Президент Володимир Зеленський на зустрічі з представниками оборонної промисловості.
З огляду на питання безпеки, Україні у першу чергу потрібно буде налагодити первинну переробку бавовнику – відділення волокна, сортування тощо. «Навіть невеликий завод з виготовлення нітроцелюлози – це щонайменше 10-20 мільйонів євро інвестицій. І якщо ми його почнемо будувати, ворог, на жаль, з високою ймовірністю дуже швидко про це дізнається, тож намагатиметься його знищити. Тому, я думаю, у виробництві нітроцелюлози та пороху краще співпрацювати із сусідами – в тому числі, створюючи у них наше виробництво. Тим паче, що вирощену на півдні України сировину через Дунай можна буде легко доставляти до Болгарії чи Румунії», – пояснив заступник голови Комітету Верховної Ради з питань аграрної та земельної політики Степан Чернявський у коментарі Укрінформу.
Але незалежно від того, чи усередині країни виготовлятимуть компоненти вибухівки і готовий порох, чи працюватимуть над цим на наше замовлення деінде, – якраз завдяки використанню власної сировини Україна зможе значно здешевити боєприпаси, які закуповує та виробляє для боротьби з агресором. Адже розв’язана Російською Федерацією війна збурила попит на озброєння та боєприпаси по всьому світу. Приміром, вартість снаряда калібром 152 міліметри підвищилася з довоєнних $1800 до €2500 – €3000. При цьому подорожчали усі компоненти, які використовуються для виробництва боєкомплекту, а особливо – порох, важливою складовою якого є нітроцелюлоза – продукт переробки бавовни-сирцю. Водночас європейські виробники боєприпасів, котрі отримують нітроцелюлозу в основному з Китаю, скаржаться на неможливість, попри величезну кількість замовлень, розширювати виробництво. Тим паче в умовах, коли КНР перманентно нарощує власні потужності з виготовлення боєприпасів. І коли Росія має майже монопольний доступ до сировини, вирощеної й первинно переробленої у Казахстані та Узбекистані – країнах, які входять до двадцятки найбільших експортерів бавовни-сирцю у світі (останній – взагалі перебуває у першому десятку ключових постачальників бавовнику).
Источник: www.ukrinform.ua
